15 лютого - День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Що ми знаємо про афганську війну? Можна розказати про ту страшну неоголошену війну, що розтяглася вона на довгих 10 років мовою цифр, будь-яка війна у цифрах – це моторошно й страшно.
32 роки тому, 15 лютого 1989 року, ступаючи із сином по мосту через Аму-Дар’ю, генерал Громов символізував цим переходом закінчення для радянських військових афганської війни.
Всі повинні розуміти трагізм участі в афганській війні тоді ще радянських людей, бо через Афганістан пройшло їх з України більше 160 тисяч. 27 грудня 1979 року були введені десантні частини в Баграм, Кабул та інші великі міста, а згодом вони втяглися у бойові дії по всій території. Присутність чужоземних військ викликали стихійний опір народу. Пік бойових дій припав на 1984 – 1985 роки. Для тисяч наших солдат, їхніх батьків та матерів, дружин, дітей розпочалася жорстока, кривава війна в Афганістані. Тривожні дні чекання, безсонні ночі та тривоги. Посивіли батьки. Тривожними були ці роки і для тих батьків, сини яких служили не в Афганістані, а на території колишнього Радянського Союзу. Де б не служив солдат, він у будь-який момент міг потрапити до Афганістану. Тому й не було спокою в Україні всі 10 років афганської війни, яка тривала вдвічі довше, ніж Друга світова війна.
Ми, працівники Зміївської публічної бібліотеки, вшановуємо всіх учасників тієї, вже далекої, війни і засвідчуємо свою глибоку шану та повагу їхній мужності і самовідданій праці та запрошуємо переглянути відео «Афганістан: спогади не вмирають», де представлені документальні та художні видання про афганську війну, а також портрети полеглих воїнів-інтернаціоналістів, наших земляків-зміївчан.
Немає коментарів:
Дописати коментар