https://www.facebook.com/groups/114222542294737/user/100001896456688/ - відео по креативному хоббі
22 березня виповнюється 180 років від дня народження основоположника національної композиторської
школи, визначного піаніста і хорового диригента, педагога і громадського діяча,
полтавця Миколи Віталійовича Лисенка.
Нащадок старовинного шляхетного роду став одним з найвизначніших громадян
України не лише на теренах мистецьких, але й державотворчих.
22 березня виповнюється 180 років від дня
народження основоположника національної композиторської школи, визначного
піаніста і хорового диригента, педагога і громадського діяча, полтавця Миколи
Віталійовича Лисенка.
Нащадок старовинного шляхетного роду став одним з
найвизначніших громадян України не лише на теренах мистецьких, але й
державотворчих.
Микола Віталійович Лисенко народився 22 березня 1842
році у с. Гриньках Кременчуцького повіту (тепер Глобинського р-ну), в
дрібнопоміщицькій сім’ї. З п'яти років вивчав музику під керівництвом матері,
згодом — запрошеної вчительки. Загальну освіту здобув у приватних пансіонах
Києва та Харкова.
У 1859 році вступив на природознавчий факультет
Харківського університету, потім перейшов до Київського, де зійшовся з
прогресивною молоддю, записував і обробляв народні пісні. Навчався у
Лейпцігській консерваторії.
У 1876 році М. В. Лисенко оселився у Києві, де
організував хор, з яким виступав у багатьох містах України, в тому числі на
Полтавщині та у 1903 році у Полтаві.
У 1904 році у Києві ним була організована
музично-драматична школа, де вчилося багато видатних діячів українського
мистецтва.
М. В. Лисенко невтомно боровся за розвиток національної музичної культури.
Кращі його опери - "Утоплена", "Тарас Бульба" (на сюжети
творів М. В. Гоголя), "Наталка Полтавка" та дитячі опери
"Коза-дереза", "Пан Коцький", "Зима й весна".
Микола Лисенко — автор музики до
"Кобзаря" Тараса Шевченка, на тексти якого він написав понад 80
вокальних творів різних жанрів. У 1868 році першим із композиторів М. В.
Лисенко написав музику до "Заповіту" Т. Шевченка.
Основоположник інструментальних жанрів української
музики, він зібрав і обробив велику кількість народних пісень, видав 7 випусків
по 40 пісень для голосу з фортепіано, 5 циклів обрядових пісень тощо. Велика й
різноманітна його спадщина стала видатним надбанням народу України, а також
набула великої популярності далеко за її межами.
Оперна творчість основоположника української
класичної музики М.В.Лисенка – одна з найяскравіших сторінок дожовтневої української музичної культури.
Чуйний художник, вихований на передових ідеалах свого часу, Лисенко не тільки
підсумував усе, створене на Україні до нього в жанрі опери, але й опинився
далеко попереду деякий своїх сучасників (П.Сокальського, Б.Підгорецького та
ін.), намітивши водночас дальші шляхи розвитку українського національного
оперного мистецтва.
Творчості Лисенка, як і взагалі класичній музиці,
властиві глибока ідейність, народність, реалізм, органічна єдність змісту і
форми, висока професіональна майстерність.
У своїх композиціях Лисенко створив галерею
народних типів. Взяті з самого життя, вони відзначаються реалістичністю
художнього втілення і широтою узагальнення.
Засобами музичної виразності у Лисенка виростають з
народнопісенних інтонацій і зворотів. Уміння передати зміст народної творчості ,розкрити її виражальні
можливості, правильно відобразити психологію народу з допомогою засобів
музичної творчості – такі характерні риси Лисенка- художника. Діяльність
Лисенка дуже широка:він був композитор, піаніст, педагог, диригент, вчений –
фольклорист, активний музично –
громадський діяч. Своїми теоретичними роботами (про характерні особливості
українських дум і пісень, що їх виконував кобзар Остап Вересай, про українські
народні музичні інструменти та ін..) він зробив цінний вклад у вітчизняну науку
про народну музичну творчість.
Як художник-демократ Лисенко у своїх творах правдиво відобразив життя народу і його
боротьбу проти визискувачів. Глибокий патріотизм, народність і реальність –
основні риси творчості Лисенка. На цих благородних засадах виховувались і
продовжували почату Лисенком справу його найближчі послідовники – К.Стеценко,
М.Леонтович, Я.Степовий.
Під впливом Лисенка формувалась і розвивалась
творчість українських радянських композиторів – Л.Ревуцького,
С.Людкевича,Г.Верьовки,
П.Козицького, представників молодшого покоління –
П.Майбороди, Г.Жуковського, А.Свечнікова та інших.
Ім’я М.В.Лисенка присвоєно Харківському академічному театру опери та балету,
Львівський консерваторії, Київській музичній школі,
Полтавському музичному училищу.
Помер і похований м. Києві.
Пам’ятники М.Лисенку споруджено у м.Києві та на
батьківщині композитора, с.Гриньках.
Всесвітній день поезії — свято, яке
відзначається щороку 21 березня. Дату святкування встановлено делегатами 30-ої
сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у 1999 році.
Сьогодні відзначають Всесвітній день поезії. Це свято ухвалила 1999-го ЮНЕСКО.
Його мета - залучити якомога більше людей до поезії, надати можливість молодим
талантам заявити про себе.
До свята Gazeta.ua підготувала
10 цікавих фактів, пов'язаних, з поезією.
1. Найдавніші вірші з'явилися у ХХІІІ ст до н.
е. Їхній автор - аккадська принцеса і жриця Ен-Хеду-Ана. Вона
писала про богів.
2. У Китаї поетів страчували за сумну поезію.
Ідея такої цензури належала імператору Цяньлун. Він правив у XVIII ст. Сумними
вважали вірші, у яких згадували минулі досягнення маньчжурської династії, до
якої належав імператор.
3. Одну поезію можна було прочитати 2 848
способами. Поезію-паліндром, створила китайська поетеса
Су Хуей у ІV ст. Поезія представляла квадрат з ієрогліфів розміром 29×29. Цю поему
можна прочитати, переходячи квадратом вправо або вліво, по горизонталі,
вертикалі і навіть діагоналі.
4. Найбільше цитують поета Вільяма Шекспіра.
Десята частина оксфордського цитатника має рядки його сонетів, комедій і
трагедій. За цитуванням перевершує Шекспіра лише Біблія.
5. Кубинський поет Хуліан дель Касаль помер від сміху. Хоча свої вірші він писав у песимістичній манері. Поет вечеряв з друзями, один з них розповів анекдот. У Касаля почався напад неконтрольованого сміху. Це викликало розшарування аорти, кровотечу і раптову смерть.
6. Англійський поет Данте Россетті в труну
дружини поклав неопубліковані поеми. Через
кілька років йому запропонували видати книгу, але поет не зміг відновити вірші
по пам'яті. Тоді тіло дружини ексгумували. Згодом поеми опублікували.
7. В Амстердамі поет читає вірші на церемонії
похорону. Це стосується самотніх людей. Їх поховання
організовує муніципалітет. Він наймає поета, який складає на честь померлого
вірші.
8. Австрійського поета Райнера Марію Рільке до
п'яти років одягали у дівочі сукні. Він
народився у родині, де до цього у віці двох тижнів померла дочка. Тому два з
шести його імен, Рене і Марія, були жіночими. Мати також одягала Рільке у
дівочі сукні і грала з ним, як з дівчинкою.
9. Поет Генріх Шиллер черпав натхнення від
запаху гнилих яблук. Тарілка з ними завжди стояла у
його кабінеті, коли він працював.
10. Володимира Маяковського звинувачували у
шахрайстві. Причиною стали його вірші у манері
"драбинкою". Суму гонорару поетові визначали за кількістю рядків.
20 сучасних українських письменників, яких
варто прочитати
Сучасна українська література - рефлексія часу,
у якому ми, українці, живемо. Тож, книголюби, чому б не ознайомитися з
творчістю письменників сьогодення? 20 авторів, яких варто читати, за версією
Gloss.ua.
Софія Андрухович
Перекладачка, публіцистка, письменниця і навіть
психологиня, судячи з того, як вона розбирається у тонкощах людської душі.
Володарка премій Східного партнерства Visegrad Eastern Partnership Literary
Award за бестселер "Фелікс Австрія" - роман переведено і видано у
Франції, Австрії, Чехії та інших країнах Європи, "Книга року BBC".
Про Софію не треба довго говорити, її треба читати.
Що прочитати: "Фелікс Австрія",
"Сьомга", "Амадока".
Таіс Золотковська
Ця авторка пише книги і для дорослих, і для
дітей. Якщо оберете книгу для дорослих, то будьте готові рпоміркувати про
пошуки того самого, власного для кожної людини, "Я", чому не можна
давити свій внутрішній голос, як віднайти і створити свій світ заново.
Актуально у 2021-му році.
Що прочитати: "Лінія зусилля",
"ФарФор", "МарМур", "Мисс Утка".
Іван Байдак
Творчість письменника поєднує складний
психологізмом, оригінальний стиль, жанрова та стилістична різноманітність.
Психологія вчинків, мотивація дій та які будуть наслідки - ось, що цікавить
автора. Іван наче прагне увійти в людську підсвідомість і описати те, чому
людина поступила так чи інакше.
Що прочитати: "Лично я, лично тебе",
"Ролевые игры", "Псевдоним", "Тени наших
свиданий", "Люди погоды".
Любко Дереш
Творчість Дереша змушує людину думати,
усвідомлювати себе і світ, себе в ньому. Тож якщо не збираєтеся думати і думати
багато, то не варто книгу у руки. Але якщо все взяли, то навряд чи полишите.
Його твори - суперечливі, хтось у захват, хтось говорить про
"падіння морально-етичних цінностей". Складіть власну думку.
Що прочитати: "Миротворець",
"Остання любов Асури Махараджа", "Пісні про любов та
вічність".
Артем Чех
Журналіст та письменник, творчість якого крики
описують так: "Для книг Артема Чеха характерний "джентльменський
набір" молодіжної прози: фізіологічні одкровення, нецензурна лексика,
вуличний сленг...", але при цьому "є щось абсолютно своє, якась гірка
нота, чи що, яка звучить то голосніше, то глухо, але завжди є".
Що прочитати: "Этого вы не найдете в
Яндексе", "Киня", "Анатомический атлас. Трудно быть
лягушкой", "Пластик".
Павло Коробчук
Поет, музикант, журналіст, барабанщик. Його
твори перекладалися на англійську, німецьку, польську, литовську, білоруську та
російську мови. "Не фотограф, але й не художник. Він радше колажист,
пазлолог, душолюб"... - дещо, що варто знати, перш ніж відкрити книгу
Павла.
Що прочитати: "Ключевые
клапаны", "Море для шульги", "Священная книга
рассказов", "Приветствие жизни".
Сергій Мартинюк
Дебютний роман лідера гурту "Фіолет"
- "Капітан Смуток" - розповідає про двох друзів, що мандрують
Україною. Призма магії дитинства накладається на колорит 90-их, з їх дефіцитом,
бандитизмом, навіть розпустою. Потім була збірка віршів "Реп'яхи" і
новий твір.
Що прочитати: "Капітан Смуток",
"Реп'яхи".
Мирослав Лаюк
Поет, прозіїк, телеведучий, вчений, викладач. У
2018 Мирослав Лаюк поповнив список 30 under 30 від видання KyivPost, як один з
30 українців, які мають чим похвалитися у найрізномінтніших сферах діяльності.
Роман "Баборня" Мирослава увійшов до короткого списку "Книги
року ВВС". Особистість, за якою варто стежити наступні 20 років, так
визначив Мирослава відомий глянець.
Що прочитати: "Баборня", "Світ
не створений", "Залізна вода".
Макс Кидрук
Мандрівник-письменник. Після тривалої подорожі
по Мексиці написав "Мексиканські хроніки. Історія однієї Мрії", яка в
2009 отримала II премію на конкурсі "Коронація слова". Що далі? Інші
мандрівки, книги та проекти. Що прочитати: "Не оглядывайся",
"Жестокое небо", "Твердыня", "Загляни в мои сны",
"Где нет Бога". Олександр Михед Особистість, що ставить за мету
створити цілісне бачення сучасної масової культури: література - кінематограф -
мистецтво. Автор дослідження історії реаліті-шоу і впливу реального телебачення
на стрим-трансляції Майдану. Відомий як гід центру сучасного мистецтва
PinchukArtCentre.
Що почитати: "Понтиїзм",
"Астра", "Мороки", "АмнезіЯ".
Любовь Якимчук
Поетеса, колумністка, сценаристка. Якимчук також
перформер у музично-поетичному дуеті з українським контрабасистом Марком
Токарем. Її вірші перекладені на багато мов, англійську, німецьку, шведську,
французьку. Що почитати: "Ніч 10-го року", "Абрикоси
Донбасу", "Жінка, дим і небезпечні предмети". Марк Лівін Марк
працював у сферах маркетингу та реклами, телебачення та СМІ, є співведучим
подкаска про психологію. Лівін написав кілька успішних художніх і нон-фікшн
книг. Лауреат літературних конкурсів "Смолоскип" і "Коронація
слова".
Що почитати: "Життя та інша хімія", "Бабине літо", "Рікі та дороги".
Артем Чапай
Письменник,
перекладач, репортер і мандрівник. Чотири книги Чапая потрапляли до топ-5
конкурсу "Книга року BBC". Написав книгу про чоловічий декрет:
"приємні історії, наповнені легким гумором, філософією молодого батька,
дитячими приємностями, простими радостями та чоловічим підходом до
виховання".
Що почитати: "Авантюра",
"Понаїхали", "Тато в декреті".
Надійка Гербіш
Письменниця здобула популярність після видання
книжок "Теплі історії до кави" та "Теплі історії до
шоколаду". Що ще? Перше місце в "Топ-20" мережі книгарень
"Є", нагорода 2012 European Christian Book of the Year. Наразі Надія
вікладає у коледжі, є головною редакторкою україномовних проектів видавництва.
Що почитати: "Мандрівки з Чарівним
Атласом: Венеція", "15 дієвідмін радості", "Мандрівки з
Чарівним Атласом: Гринвіч", "Пуанти для Анни".
Ольга Горова
Ця письменниця пише романи, які буяють
пікантними подробицями і закрученими сюжетом. Перші книги з'явилися в біографії
письменниці в середині 2000-х, однією з них став твір "Інтуїція",
написаний в стилі сучасного любовного роману. Щоб привернути увагу якомога
більшої кількості читачів, спочатку жінка самостійно розміщувала твори на
популярних порталах.
Що почитати: "Котировка страсти",
"Кольца Мирты", "Клеймо на душе".
Анна Санден
Анна - успішна бізнесвумен і просто людина, що
дозволяє собі розкіш просто жити, мріяти, зустрічатися з друзями, писати те, що
подобається; робити те, що вважає важливим, наприклад, благодійність. А ще вона
пробує себе в нових ролях - наприклад, ведучою програми.
Що почитати: "Родные чужие люди".
Ес Соя
"Эхо тысячи вокзалов", знайомі рядки?
Творчість Сої перекликується з Бротіганом, у ній звучать мотиви бітників. Вічні
мандри, любов, розчарування, розлука, а потім знову любов, така ось круговерть
життя. Соя народився у Одесі, пише російською, дає квартирники і змушує битися
серця дівчаток частіше.
Що почитати: "Цветы их ничего",
"more", "бери".
І трохи класики:
Ірена Карпа
Письменниця і музикантка та навіть ведуча і
актриса і багато хто ще, Ірена - різнопланова особистість. Можливо, саме тому
її книги так люблять читати, великий досвід у житті дозволяє письменниці бачити
звичайний світ ширше.
Що почитати: "Волонтеры. Мобілізація
добра", "День усіх білок", "Добрі новини з Аральського
моря", "Як виходити заміж стільки разів, скільки захочете".
Сергій Жадан
Автор, якого не треба представляти. Книги
Жадана – це портрет українців: не зафотошоплений, брудний, чесний та до
непристойності відвертий. Його мова нерідко "заправлена" гострим
слівцем, але хто заперечить, що такою і є українська мова сучасності.
Що прочитати: "Месопотамія",
"Ворошиловоград", "Anarchy in the UKR", "Життя
Марії", "Вогнепальні й ножові", "Ефіопія".
Юрій Андрухович
Автор карнавальної прози, Андрухович чи не
найкращий приклад постмодернізму в українській літературі. Стиль письменника
навряд чи сплутаєш з чиїмось ще. Паранормальність, інтертекстуальність,
несподіванки на кожному кроці - і все це українською. Вічний мандрівник
Андрухович показує читачам нові світи, варто зазирнути.
Що прочитати: "Перверзія",
"Лексикон інтимних міст", "Таємниця. Найпотаємніше життя",
"Листи в Україну.
Більш детально тут: https://gloss.ua/lifestyle/87696-24-suchasnih-ukrajinskih-pismenniki-yakih-varto-prochitati
