Знання законів, знання права

30 листопада 2019 року у приміщенні Зодонецької сільської бібліотеки проведено бесіду «Знання законів, знання права» в рамках Всеукраїнської акції «16 днів проти насильства». Присутні дізналися, що кожен потерпілий має право на захист і підтримку, а кожен кривдник понесе відповідальність за скоєне. Завідуюча бібліотекою розповіла учням про види домашнього насильства: фізичне; психологічне; економічне. А також про те, що потрібно робити у випадку насильства у сім’ї; куди звертатися по допомогу у випадку проявів насильства у сім’ї та як зберегти себе від насильства. Всі присутні зробили висновок, потрібно бути уважними до людей та особливо дітей, які нас оточують,  не залишати їх у біді.

Людина – світ, а ми у ньому - діти

Люди, добрішими будьте до квітки, куща і пташини.

Люди, добрішими будьте до жаби, мурашки, щеняти.

Люди, добрішими будьте до матері, батька, людини.

Лиш добротою ми зможемо змучений світ врятувати.

Славу життю випромінює кожна істота,

Кожна клітинка цеглинкою в мудру будівлю кладеться.

Все гармонійно поєднує матір одвічна природа.

Все в ній живе-навіть те, що нерушним здається.

Слухайте чуйно мелодії лісу і поля,

Музику гір і морів, водоспаду й краплинки.

Люди, нехай вбереже нас всепам'ятна доля

Від скороспілої дії і від непоправності вчинків.

Ці слова прозвучали на заході «Людина – світ, а ми у ньому - діти» в рамках Всеукраїнської акції «16 днів проти насилля», який пройшов 29 листопада 2019 року у Костянтівській філії КЗ «Борівської ЗОШ І-ІІІ ступенів імені С. Закори». Кожного дня вчителі розповідають дітям про людські чесноти, доброзичливе ставлення один до одного.

Працівники школи Марченко Олена Іванівна підготувала електронну презентацію «Стоп-насиллю!», де розповіла про права і обов’язки дитини у суспільстві, а Іванова Тетяна Леонідівна відповіла на запитання дітей та дорослих.

Завідуюча клубом Черкашина Лілія Вікторівна організувала прослуховування записів християнських пісень у виконанні Світлани Копилової. Особливо всім запам’яталася пісня-притча про запального юнака, який вбивав цвяхи в стовбур дерева кожного разу коли гнівався. Потім батько запропонував йому витягти всі цвяхи і подивитися на цей стовбур. Юнак зрозумів, що і словами можна ранити серце людини.

На закінчення заходу завідувачка Костянтівською сільською бібліотекою Дроботенко Ольга Миколаївна зробила огляд книжкової виставки «Ні – насиллю!». Серед книг правознавчої направленності тут знайшли місце книги українських письменників Марії Матіос «Солодка Даруся», «Інтернат» Сергія Жадана, «Відвага і страх» Олі Гнатюк, «Терра інклюзія 2018» та ін.

Школярі до цього заходу намалювали плакати, де відтворили всі свої думки по цій темі.

У школі є живий куточок, де живуть морські свинки, папуги, кішка Мурка. Діти доглядають за ними, годують, прибирають, піклуються про них. Адже добрі діла починаються з малого, з любові до братів наших менших.

Рижкова Анастасія

 (випускниця школи, нині студентка педагогічного коледжу) 

Презентація книги в Зміївській Центральній бібліотеці

16 листопада 2019 року у Зміївської центральної бібліотеки відбулася презентація книги Володимира Шкурупія «Останній поріг». Ця книга –духовний твір, що містить майже 600 сторінок, являє собою своєрідний епос українського села минулого століття, нагадує про важливість усвідомлення своїх коренів, любові до рідної землі, заглиблює в моральні витоки народної душі.

Книга містить три повісті: «Жива роса», «Чи я в лузі не калина», «Бідна вдова» та тридцять три оповідання! Цікаві цифри, правда? А скільки праці за цими історіями, скільки людського горя і несправедливості.

Та і назви оповідань, самі говорять за себе: «Червоний Спас», «Голос землі», «Свічка на покутті», «Жорна-камені», «Жалісник», «Йоська», «Овдюшка», «Черешеньки», «Одчайна», «Колій», «Ягода достигла», «Сонце заходило», «Явори горять!»…

 Володимир Шкурупій описав у цій книзі віхи історії нашого народу 30-60-х років ХХ століття. Нині вони потроху вицвітають, зникають із нашого життя, разом із очевидцями тих далеких подій та порогами їхніх домівок. Лише уявіть які пороги здолав автор за цей час!

Коли люди питають – «Про що у ваших творах?» Сам автор не може пояснити одними словами, передати це все не можливо. Потрібно тільки читати, щоб зрозуміти, що тут написано, пропустити через душу, серце… «Бо я і сам, коли читаю – я не витримую, я – плачу, бо я так писав» - говорить автор.

Зустріч видалася не вимушеною, досить цікавою. Автор поєднав художнє слово з розумінням сенсу життя. Євгена Гуцала він називає своїм хрещеним батьком в літературі, а Григорія Тютюнника вважає неперевершеним знавцем людської душі, характеру, твори якого читатимуть і через 500 років. Який нинішній читач, чим він цікавиться і які твори йому потрібні зараз. Про це та інше говорили майже 2 години, задавали та отримували відповідь на різні питання. 

До речі, спілка письменників України висунула «Останній поріг» на здобуття Шевченківської премії.

На зустрічі був присутній начальник відділу культури та туризму Зміївської РДА, також були присутні читачі бібліотеки, місцеві поети, вчителі, волонтери та прихожани церкви.

          Володимир Михайлович Шкурупій (нині архієпископ Афанасій) – прозаїк, член Національної спілки письменників України з 1988 року, народився в 1954 році в с. Мала Шкурупіївка, Решетилівського району, Полтавської області в сільській родині. В 2012 році закінчив Національний університет «Острозька академія», здобув кваліфікацію бакалавра філософії та магістра богослов’я (теологія). Нині архієпископ, керуючий Харківсько-Полтавською єпархією Православної Церкви України.

Автор у Зміївській Центральній бібліотеці

Кіноперегляд у бібліотеці

У Зміївській центральній бібліотеці відбувся кіноперегляд в рамках проекту «Кіноперегляди у бібліотеці»

Цього разу, 15 листопада, переглядали  художній фільм “Ні пуху, ні пера” (1973) за мотивами мисливських оповідань Остап Вишня.  

Немає, мабуть, такого куточка в Україні, де б не чули імені Остапа Вишні, його веселих усмішок, іскрометних гуморесок, гострих фейлетонів і сатиричних памфлетів. Адже Остап Вишня є неперевершеним майстром сміху.

У продовж життя написав близько двох з половиною тисяч творів. Започаткував у літературі новий жанр – усмішку (різновид гумористичного оповідання, у якому оповідь про події була короткою, точною, дотепною і доброю).

І сьогодні на теренах пострадянської літератури не знайдеш письменника з гострішим словом чи дотепнішими історіями.

А ще він полюбляв полювання та рибальство. В нього було багато друзів, а в компанію на полювання письменник брав М. Рильського, П. Дорошка. Дуже любив ліс, природу, звірів. На полювання їхав з девізом « Хай живуть зайці!». Майже ніколи не приносив здобичі. А скільки пригод траплялося під час полювання.

Не пропускав нагоди побувати десь у глибинці. Часто бував у Змієві та навколишніх селах. В Змієві жила його сестра Кулікова Наталія Михайлівна, разом з чоловіком вони працювали вчителями в Зміївській школі. Тому частенько він провідував сестру. Його пригоди можна прочитати в оповіданні «Лебідь», які відбувалися в Коропових Хуторах. Також про Зміївщину він писав  у «Сільських усмішках» в результаті поїздки в 1923 році в Пасіки, «На перший приз» про Таранівську школу, Велику Гомільшу та деякі інші.

Гуморески Вишні мали магічний вплив. Всі відчували, що це не пустопорожній сміх, а соціально значущий.

І якщо вам буде сумно, або у вас якісь негаразди – читайте Остапа Вишню. Приходьте в бібліотеку, виберіть щось із його творів - і, на життя ви вже будете дивитися по іншому, з позитивом.