Я слави не бажав… до 150-річчя від дня народження Богдана Лепкого

 

Віртуальна виставка книг

4 листопада (за іншими даними 9 листопада) 2022 року український народ відзначає 150-річчя від дня народження видатного поета, прозаїка, художника, громадсько-культурного діяча Богдана Лепкого (повне ім’я — Богдан Теодор Нестор Лепкий).

Богдан Лепкий народився 1872 року в с.Крегулець Гусятинського округу (нині Тернопільська область) у родині священика. 

Його батько священик Сильвестр Лепкий, відомий як письменник Марко Мурава, мав чудову бібліотеку. У ній було чимало старовинних книг, а стіни дому прикрашали картини на історичну тематику, що згодом позначиться на літературній творчості Богдана Лепкого. Потяг до творчості у малого Богдана виявився рано. Перші літературні спроби зроблені ще в Бережанській гімназії.

Вирішивши стати живописцем і вступивши до Академії мистецтв у Відні, юнак невдовзі зрозумів, що помилився з вибором. Згодом ставши студентом філософського факультету Віденського університету, він активно цікавиться літературним і суспільно-політичним життям.

Творча спадщина Б.Лепкого становить понад 80 власних книг, у тому числі цикл романів «Мазепа», повісті, оповідання, казки, спогади, переклади, літературознавчі критичні нариси, статті літературного та мистецького спрямування. Він також є автором низки поетичних збірок та прозових творів для дітей.

Історичні твори Б. Лепкого – дуже реалістичні, хоч і сповнені романтичної любові до рідного краю. Сюжети їх захоплюючі, мова – колоритна, читаються вони легко, а при цьому наповнюють читача високою духовністю.

Богдан Лепкий
Автор: Погребенник Федір
Видавництво: Київ: Знання
Рік видання: 1993
Сторінок: 64
Анотація: Доля щедро обдарувала Б. Лепкого. І він не змарнував свого таланту. Б. Лепкий залишив багату творчу спадщину як поет і прозаїк, критик і літературознавець. А був він ще й видавцем-текстологом, читцем-декламатором художніх творів, талановитим малярем...

Та сталося так, що більш як півстоліття на українських землях ім'я і твори вірного сина України були приречені на забуття. Ця книжечка повертає читачеві Б. Лепкого - поета, прозаїка.

Меч і перо
Автор: Яр Славутич
Видавництво: Київ: Дніпро
Рік видання: 1992
Сторінок: 414
Анотація: Яр Славутич – поет, учений-славіст, педагог. Нащадок давнього козацького роду. До цієї книжки увійшли його літературознавчі праці: про образ Гетьмана П. Сагайдачного в літературі, про поезію І. Мазепи, про класиків української літератури – Г. Сковороду, Т. Шевченка, І. Франка, Лесю Українку, В. Стефаника, а також про письменників, імена яких були вилучені з нашої літератури: Б. Лепкого. В. Свідзинського, С. Маланюка. Михайла Ореста, Оксану Лятуринську, І. Світличного, В. Стуса.

Видання розраховане на широке коло читачів.

Вибрані твори в 3 томах
Т. 1: Мотря: історична повість.
Сотниківна: історична картина з часів Івана Виговського
Автор: Б. С. Лепкий
Укладач-редактор: Б. Мельничук
Видавництво: Тернопіль : Збруч
Рік видання: 2004
Сторінок: 351
Анотація: Книгу знаного українського письменника Богдана Лепкого (1872–1941) склали два його твори, об'єднані спільними темами державницької діяльності гетьманів, боротьби козацтва за волю українського народу.
«Мотря» започатковує цикл повістей «Мазепа», про що детальніше йдеться в передмові (видавництво планує випустити ці повісті протягом найближчого часу). У центрі твору – кохання дочки генерального судді Кочубея і гетьмана Івана Мазепи. Дія відбувається на тлі важливих історичних подій.
«Сотниківна» розповідає про дещо раніший період в історії України – час, коли гетьманом був Іван Виговський; зокрема, про битву козацького війська під його орудою з московськими полками 1659 року біля Конотопа.

Обидва твори подані за першодруками (відповідно 1926 і 1927 рр.); тексти опубліковані (на основі видань «Мотря» («Каменяр», 1991, редактор Д. Сапіга) і «Вибрані твори» Б. Лепкого, т. 2 ( «Наукова думка», 1997, упорядник Ф. Погребенник, редактори В. Коваленко і В. Береговин) за сучасним правописом із збереженням лексичних, морфологічних та стилістичних особливостей мови автора.

Вибрані творив 3 томах
Т. 2: Мотря: історична повість. Орли: історичне оповідання з років 1734–1750. Крутіж: історична повість. Оповідання
Автор: Б. С. Лепкий
Укладач-редактор: Б. Мельничук
Видавництво: Тернопіль : Збруч
Рік видання: 2006
Сторінок: 400
Анотація: Цим томом продовжуємо ознайомлювати читачів із творчістю визначного українського письменника Богдана Лепкого (1872–1941).

Започатковує збірник другий том історичної повісті «Мотря». У центрі повісті «Мотря», дія якої відбувається на тлі важливих історичних подій, – кохання дочки генерального судді Кочубея і гетьмана Івана Мазепи.

Історичне оповідання «Орли» повертає до років 1734–1750, коли в Україні після смерті гетьмана Данила Апостола почалася доба так званого «міжгетьманства», характерного посиленням московських катувань та знущань, насаджуванням деспотичного царського режиму.

У повісті «Крутіж» Б. Лепкий відобразив епізоди ще ранішого історичного періоду – Руїни (1663–1687). Фахівці по праву відносять цей твір до найкращих в українській художній літературі на теми минулого нашої країни.

Усі три твори подані за першодруками (відповідно 1926, 1934 і 1941 рр.); тексти опубліковані на основі видань «Мотря» («Дніпро», 1992, редактор Р. Горак), твори Б. Лепкого у 2 тт., т. 2 («Наукова думка», 1997, упорядник Ф. Погребенник. редактори В. Коваленко і В. Береговий) і твори Б. Лепкого у 2 тт.,т. 2 («Дніпро». 1991, упорядник М. Ільницький, редактор Л. Пономаренко) за сучасним правописом із збереженням лексичних, морфологічних та стилістичних особливостей мови автора.

Для кращого ознайомлення з творчістю письменника подаємо також його оповідання

Вибрані творив 3 томах
Т. 3: Не вбивай; Батурин: історичні повісті
Автор: Б. С. Лепкий
Укладач-редактор: Б. Мельничук
Видавництво: Тернопіль : Збруч
Рік видання: 2008
Сторінок: 488
Анотація: Ознайомлюючи читачів з творчістю визначного українського письменника Богдана Легшого (1872–1941), пропонуємо продовження його історичної епопеї про Гетьмана України Івана Мазепу.

У цьому збірнику вміщені повісті «Не вбивай» і «Батурин». Перша висвітлює перебіг подій, унаслідок яких було страчено батька Мотрі – генерального суддю Василя Кочубея, а також складну дипломатію з російським царем Петром І. У другій йдеться про вибір І. Мазепи – обравши шведів за спільників, боротися проти Петра І та про те, як військо під командуванням О. Меншикова зруйнувало гетьманську столицю – Батурин.

Обидві повісті подані за першодруками (відповідно 1926, 1927 рр.); тексти опубліковані на основі однотомника цих творів (К., «Дніпро», 1992; упорядник Р. Горак) за сучасним правописом із збереженням лексичних, морфологічних та стилістичних особливостей мови автора.

Мазепа:
Трилогія: II. Не вбивай; III. Батурин: Іст. повісті
Автор: Б. С. Лепкий
Видавництво: Львів: Каменяр
Рік видання: 1991
Сторінок: 488
Анотація: Трилогія «Мазепа» відомого українського письменника (1872–1941) відображає складні історичні процеси, що відбувалися на Україні в першій четверті XVIII століття. В другій та третій частинах трилогії, що ввійшли в дану книгу, розповідається про останні роки життя гетьмана України Івана Мазепи, про його вболівання за долю України, її державність.

Казки:
для молодшого шкільного віку
Автор: Б. С. Лепкий
Видавництво: Київ: Веселка
Рік видання: 1991
Сторінок: 96
Анотація: До книжки талановитого українського письменника, ім'я і твори якого тривалий час замовчувалися, увійшли віршовані казки, написані за фольклорними мотивами.

Твори: в 2-х т.
Т. 1: Поетичні твори;
Прозові твори; Мемуари
Автор: Б. С. Лепкий
Видавництво: Київ: Наукова думка
Рік видання: 1997
Сторінок: 847
Анотація: У цьому томі вміщені вірші та поеми зі збірок поета – "Осінь", "З глибин душі", "Доля", "Під тихий вечір", прозові твори – оповідання, новели, а також мемуари – "Казка мойого життя. Бережани".

Полтава: історична повість
Автор: Б. С. Лепкий
Упорядник: Р. Д. Горак
Видавництво: Київ: Дніпро
Рік видання: 1992
Сторінок: 487
Анотація: Ця повість є четвертою і циклу повістей українського письменника про гетьмана Івана Мазепу (перші три – у двох книгах: «Мотря»; «Не вбивай» і «Батурин» – вийшли у видавництві «Дніпро» 1992 р.). У повісті хронологічно продовжено оповідь про життя і діяння славетного гетьмана часів Полтавської битви – до і після її завершення.

З-під Полтави до Бендер: історична повість
Автор: Б. С. Лепкий
Упорядник: Р. Д. Горак
Видавництво: Київ: Дніпро
Рік видання: 1992
Сторінок: 266
Анотація: Ця книжка завершує цикл повістей Богдана Лепкого про гетьмана Івана Мазепу (повісті «Мотря», «Не вбивай» та «Батурин», «Полтава» вийшли у видавництві «Дніпро» 1992 р.). Опублікував її, вже після смерті автора, його брат Лев Лепкий.

 

 Українська культура – самодостатня, довершена, надзвичайно цікава і багатогранна. Вивчаймо та шануймо своє і своїх.

Використані ресурси:

1. Лепкий, Б. C. Прозові твори : в 3 т. / Б. С. Лепкий. – Тернопіль : Збруч, 2004-2008. Т. 1: Мотря : історична повість. Сотниківна : історична картина з часів Івана Виговського. – 2004. – 351 с.
2. Погребенник, Ф. Богдан Лепкий / Ф. Погребенник. – Київ : Знання, 1993. – 64 с. – (Сер. 6. "Письменники України та діаспори"; вип. 5).

 

МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ (1912-1983)

 

Земле моя, запашна, барвінкова,

Ріки медові, дощі золоті,

Тільки б побачить тебе у обнові –

Більше нічого не хочу в житті.

Тільки б дитям пригорнутись до тебе,

Гордим солдатом в привілля прийти,

Сонце зустріти в травневому небі,

Зводить руками і щастя, й мости.

                                   (“Земле моя”)

Михайло Панасович Стельмах народився 24 травня 1912 р. у селі Дяківці Літинського району на Вінниччині в родині незаможного хлібороба. Перші його віршові спроби припадають на тридцяті роки, коли він по закінченні

Вінницького педагогічного інституту (1933) вчителює спочатку на рідному Поділлі, а потім у школі села Літки на Київщині. Паралельно з роботою вчителя Стельмах працює і як збирач народнопісенних скарбів; пізніше (після Вітчизняної війни) він деякий час вдосконалював професійні навички фольклориста на посаді наукового співробітника в Інституті фольклору та етнографії АН УРСР.

Перша збірка поезій «Добрий ранок» виходить за редакцією А. Малишка 1941 року.

Перебуваючи у лавах Радянської Армії, М. Стельмах зустрів Вітчизняну війну. У 1941 р. отримав важке поранення в голову і спину. Після тривалого лікування — знову на фронті. Списаний медкомісією зі служби в артилерійській частині, працює спеціальним кореспондентом газети «За честь Батьківщини» (Перший Український фронт). Залікувавши друге важке поранення (липень 1944 р.), він повертається до лав захисників Вітчизни і закінчує війну на німецькій землі.

Під час війни у Воронежі та Уфі вийшли під редакцією М. Рильського дві збірочки фронтових віршів Стельмаха «Провесінь» і «За ясні зорі» (1942), у 1943р. з'явилась надрукована в Уфі книжка оповідань «Березовий сік» за редакцією Ю. Яновського.

1943 роком датується початок роботи над вимріяним ще до війни великим прозовим твором. Праця над ним тривала вісім років; частини твору «На нашій землі» (1949) та «Великі перелоги» (1951) створили в сукупності (після кількох «проміжних» редакцій окремих частин) об'ємний роман-хроніку під назвою «Велика рідня». Роман був удостоєний Державної премії Союзу РСР і започаткував серію епічних полотен: (.pdf)

1957 р. — роман «Кров людська — не водиця»;  (.pdf) 

1959 р. — роман «Хліб і сіль», який разом з обома попередніми епічними творами письменника був удостоєний Ленінської премії 1961 р.;

1961 р.— роман «Правда і кривда»; (.pdf)  

1969 р. — роман «Дума про тебе». (.pdf)

Останній роман — «Чотири броди» (1979, Державна премія України їм. Т. Г. Шевченка 1980р.) (.pdf), як і «Велика рідня» і «Дума про тебе», об'єктом зображення має українське село 30-х років і часів Великої Вітчизняної війни. Цей роман, який справедливо вважають творчим заповітом видатного письменника, складно і довго йшов до читача. Це пояснюється тим, що в ньому автор порушив заборонені тоді теми — голодомору 1933 року, сталінських репресій, атмосфери недовіри та переслідувань, що панували в ті роки, свавілля партійних керівників. 

Поетична творчість М. Стельмаха зменшується: після виходу збірок «Шляхи світання» (1953) та «Жито сили набирається» (1954) письменник обмежується упорядкуванням двох книг вибраного — «Поезії» (1958) (.pdf) і «Мак цвіте» (1968) — та виданням кількох книжечок для дітей.

Казка про правду та кривду. - 10 с. (.pdf)

Настуся. - 1 с. (.pdf)

Твори для дітей : збірка. - 28 с. (.pdf)

Хатка в березовому лісі. - 9 с. (.pdf)

Що посієш, те й пожнеш. - 5 с. (.pdf)

Чому кріт не з'являється на світ?. - 5 с. (.pdf)

В їжаковім вітряку. - 3 с. (.pdf)

У 1957 р. вийшла друком п'єса «Золота метелиця», яка поклала початок низці драматичних творів: «Кров людська — не водиця» (1958); «Правда і кривда» (1965); «Зачарований вітряк» (1966); «На Івана Купала (Дума про Морозенка)» (1966); «Кум королю» (1967); «Дума про любов» (1971).

М. Стельмах — знаний далеко за межами нашої країни романіст, поет, драматург, повістяр («Над Черемошем» (1952)  (.pdf) ; «Гуси-лебеді летять» (1964) (.pdf)  ; «Щедрий вечір» (1967) (.pdf), вчений-фольклорист.

Був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці (1972), депутат Верховної Ради СРСР ряду скликань, академік АН УРСР.

Помер письменник 27 вересня 1983 р.

День дитячої книги

Дитячі книги - це не тільки література, коли всім смішно, кумедно або забавно, і не коли все просто і наочно, яскраво і привертає увагу, а коли за допомогою художніх образів, зрозумілих дітям, розповідається про життя, тобто в правильній дитячій літературі перед нами, перш за все, постає яскрава картина світу в різних життєвих ситуаціях.Починаючи з 1967 року з ініціативи і за рішенням Міжнародної ради з дитячої книги (IBBУ) 2 квітня, в день народження великого казкаря Ганса Крістіана Андерсена, весь світ відзначає Міжнародний день дитячої книги, підкреслюючи тим самим важливу роль дитячої книги у формуванні духовного і інтелектуального обличчя нових поколінь Землі.

Кожного року одна з національних секцій IBBУ виступає спонсором цього чудового свята.

Традиційно ця секція запрошує популярного письменника написати Посланння дітям всього світу і відомого художника для створення до Міжнародного дня дитячої книги свого оригінального плакату.

Для довідки: Ганс Християн Андерсен народився 2 квітня 1805 року в маленькому містечку Оденсе, розташованому на одному з датських острівців - Фіонсе. Він був неперевершеним казкарем, проте Андерсен не писав тільки для дітей. Він хотів, щоб його казки читали і дорослі. Ганс Християн Андерсен злився, коли його називали дитячим казкарем і говорив, що пише казки як для дітей, так і для дорослих. З цієї ж причини він наказав, щоб на його пам’ятнику, де спочатку казкаря повинні були оточувати діти, не було жодної дитини.

Нещодавно в Данії була виявлена невідома досі казка Андерсена під назвою «Сальна свічка». Рукопис був знайдений серед паперів в архіві датського міста Оденсе місцевим істориком. Фахівці підтвердили справжність роботи, яка, можливо, була написана відомим казкарем ще в шкільні роки.

---

82-93-343(489)

А-65

Андерсен, Ганс-Крістіан. Чарівний світ [Текст] : казки / Г. -К. Андерсен. - Х. : Ранок, 2002. - 95 с. : тв

Чи можна встояти перед чарами крихітки-Дюймовочки? Як не співчувати маленькому гидкому каченяті?А чи пам’ятаєте ви солдата із кресалом та чарівних собак?До чого ж прекрасна історія про відважну Ельзу та її братів-лебедів!Казки Анднрсена з далекої Данії всже давно стали близькими та знайомими кожному. Їх цікаво читати дітям та перечитувати дорослим.

---

82-93-343(489)

А-65

Андерсен Г.К. Казки / Г.К. Андерсен. Пер. з дат. та вступ. слово О. Іваненко.- Донецьк: Донбас, 1992.-190 с.

До збірки увійшла 21 казка видавництво датського письменника. Серед них "Кресало", "Нове вбрання короля", "Дикі лебеді", "Дюймовочка", "Гидке каченя", "Русалочка" та інші.

---

82-93-343(489)

А-65

Андерсен Х.К. Казки, розказані дітям: Пер. з дат.-Одеса: Маяк, 1993.-400 с.

У книгу геніального датського казкаря ввійшли його численні твори для дітей, котрі дивно поєднують чарівну фантазію та реальнізм життя , яскраву романтику та тонку лірику, м'який , добрий гумор.

---

82-93-343(489)

А-65

Андерсен Г.К. Дикі лебеді та інші казки/ Худож. Марайа.-К. Молодь, 1992. - 64 с.: л.

Всесвітньовідомі казки славетного датського казкаря, що давно ввійшли до скарбниці світової дитячої літератури.

---

Переклад Оксани Іваненко

Київ: "Веселка", 1990

---

Переклад Оксани Іваненко

Київ: «Веселка», 1990

Ілюстратор Оксана Ігнащенко, Це в неї – найгарніші собаки з «Кресала», яких можна собі уявити, фрейліна з парасолькою в неймовірному капелюсі та супер-чобітках, принцеса у стилі «сама примхливість».

Аплікації

 https://www.facebook.com/groups/114222542294737/user/100001896456688/  - відео по креативному хоббі

Великдень

Линк за печати: http://krokotak.com/.../easter-symmetry-colouring-cutting/

Інтерактивні загадки для дітей - https://www.youtube.com/watch?v=D8mEtJiSsqQ - Весна

https://podelki-sovy.ru/materialy/vatnye-diski/sova-iz-vatnyh-diskov - Сова

Микола Лисенко – творець української національної музики

22 березня виповнюється 180 років від дня народження основоположника національної композиторської школи, визначного піаніста і хорового диригента, педагога і громадського діяча, полтавця Миколи Віталійовича Лисенка.

Нащадок старовинного шляхетного роду став одним з найвизначніших громадян України не лише на теренах мистецьких, але й державотворчих.

 

22 березня виповнюється 180 років від дня народження основоположника національної композиторської школи, визначного піаніста і хорового диригента, педагога і громадського діяча, полтавця Миколи Віталійовича Лисенка.

Нащадок старовинного шляхетного роду став одним з найвизначніших громадян України не лише на теренах мистецьких, але й державотворчих.

Микола Віталійович Лисенко народився 22 березня 1842 році у с. Гриньках Кременчуцького повіту (тепер Глобинського р-ну), в дрібнопоміщицькій сім’ї. З п'яти років вивчав музику під керівництвом матері, згодом — запрошеної вчительки. Загальну освіту здобув у приватних пансіонах Києва та Харкова.

У 1859 році вступив на природознавчий факультет Харківського університету, потім перейшов до Київського, де зійшовся з прогресивною молоддю, записував і обробляв народні пісні. Навчався у Лейпцігській консерваторії.

У 1876 році М. В. Лисенко оселився у Києві, де організував хор, з яким виступав у багатьох містах України, в тому числі на Полтавщині та у 1903 році у Полтаві.

У 1904 році у Києві ним була організована музично-драматична школа, де вчилося багато видатних діячів українського мистецтва.
М. В. Лисенко невтомно боровся за розвиток національної музичної культури. Кращі його опери - "Утоплена", "Тарас Бульба" (на сюжети творів М. В. Гоголя), "Наталка Полтавка" та дитячі опери "Коза-дереза", "Пан Коцький", "Зима й весна".

Микола Лисенко — автор музики до "Кобзаря" Тараса Шевченка, на тексти якого він написав понад 80 вокальних творів різних жанрів. У 1868 році першим із композиторів М. В. Лисенко написав музику до "Заповіту" Т. Шевченка.

Основоположник інструментальних жанрів української музики, він зібрав і обробив велику кількість народних пісень, видав 7 випусків по 40 пісень для голосу з фортепіано, 5 циклів обрядових пісень тощо. Велика й різноманітна його спадщина стала видатним надбанням народу України, а також набула великої популярності далеко за її межами.

Оперна творчість основоположника української класичної музики М.В.Лисенка – одна з найяскравіших сторінок дожовтневої української музичної культури. Чуйний художник, вихований на передових ідеалах свого часу, Лисенко не тільки підсумував усе, створене на Україні до нього в жанрі опери, але й опинився далеко попереду деякий своїх сучасників (П.Сокальського, Б.Підгорецького та ін.), намітивши водночас дальші шляхи розвитку українського національного оперного мистецтва.

Творчості Лисенка, як і взагалі класичній музиці, властиві глибока ідейність, народність, реалізм, органічна єдність змісту і форми, висока професіональна майстерність.

У своїх композиціях Лисенко створив галерею народних типів. Взяті з самого життя, вони відзначаються реалістичністю художнього втілення і широтою узагальнення.

Засобами музичної виразності у Лисенка виростають з народнопісенних інтонацій і зворотів. Уміння передати зміст народної творчості ,розкрити її виражальні можливості, правильно відобразити психологію народу з допомогою засобів музичної творчості – такі характерні риси Лисенка- художника. Діяльність Лисенка дуже широка:він був композитор, піаніст, педагог, диригент, вчений – фольклорист, активний музично – громадський діяч. Своїми теоретичними роботами (про характерні особливості українських дум і пісень, що їх виконував кобзар Остап Вересай, про українські народні музичні інструменти та ін..) він зробив цінний вклад у вітчизняну науку про народну музичну творчість.

Як художник-демократ Лисенко у своїх творах правдиво відобразив життя народу і його боротьбу проти визискувачів. Глибокий патріотизм, народність і реальність – основні риси творчості Лисенка. На цих благородних засадах виховувались і продовжували почату Лисенком справу його найближчі послідовники – К.Стеценко, М.Леонтович, Я.Степовий.

Під впливом Лисенка формувалась і розвивалась творчість українських радянських композиторів – Л.Ревуцького, С.Людкевича,Г.Верьовки, П.Козицького, представників молодшого покоління – П.Майбороди, Г.Жуковського, А.Свечнікова та інших.
Ім’я М.В.Лисенка присвоєно Харківському академічному театру опери та балету, Львівський консерваторії, Київській музичній школі, Полтавському музичному училищу.

Помер і похований м. Києві.

Пам’ятники М.Лисенку споруджено у м.Києві та на батьківщині композитора, с.Гриньках.

Поетичний дивокрай

 

 Поезія - як живопис: один твір полонить тебе більше, якщо ти будеш розглядати його зблизька, а інший - якщо відійдеш подалі (Горацій)

Всесвітній день поезії — свято, яке відзначається щороку 21 березня. Дату святкування встановлено делегатами 30-ої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у 1999 році.

Сьогодні відзначають Всесвітній день поезії. Це свято ухвалила 1999-го ЮНЕСКО. Його мета - залучити якомога більше людей до поезії, надати можливість молодим талантам заявити про себе.

 

До свята Gazeta.ua підготувала 10 цікавих фактів, пов'язаних, з поезією.

1. Найдавніші вірші з'явилися у ХХІІІ ст до н. е. Їхній автор - аккадська принцеса і жриця Ен-Хеду-Ана. Вона писала про богів.

2. У Китаї поетів страчували за сумну поезію. Ідея такої цензури належала імператору Цяньлун. Він правив у XVIII ст. Сумними вважали вірші, у яких згадували минулі досягнення маньчжурської династії, до якої належав імператор.

3. Одну поезію можна було прочитати 2 848 способами. Поезію-паліндром, створила китайська поетеса Су Хуей у ІV ст. Поезія представляла квадрат з ієрогліфів розміром 29×29. Цю поему можна прочитати, переходячи квадратом вправо або вліво, по горизонталі, вертикалі і навіть діагоналі.

4. Найбільше цитують поета Вільяма Шекспіра. Десята частина оксфордського цитатника має рядки його сонетів, комедій і трагедій. За цитуванням перевершує Шекспіра лише Біблія.

5. Кубинський поет Хуліан дель Касаль помер від сміху. Хоча свої вірші він писав у песимістичній манері. Поет вечеряв з друзями, один з них розповів анекдот. У Касаля почався напад неконтрольованого сміху. Це викликало розшарування аорти, кровотечу і раптову смерть.

6. Англійський поет Данте Россетті в труну дружини поклав неопубліковані поеми. Через кілька років йому запропонували видати книгу, але поет не зміг відновити вірші по пам'яті. Тоді тіло дружини ексгумували. Згодом поеми опублікували.

7. В Амстердамі поет читає вірші на церемонії похорону. Це стосується самотніх людей. Їх поховання організовує муніципалітет. Він наймає поета, який складає на честь померлого вірші.

8. Австрійського поета Райнера Марію Рільке до п'яти років одягали у дівочі сукні. Він народився у родині, де до цього у віці двох тижнів померла дочка. Тому два з шести його імен, Рене і Марія, були жіночими. Мати також одягала Рільке у дівочі сукні і грала з ним, як з дівчинкою.

9. Поет Генріх Шиллер черпав натхнення від запаху гнилих яблук. Тарілка з ними завжди стояла у його кабінеті, коли він працював.

10. Володимира Маяковського звинувачували у шахрайстві. Причиною стали його вірші у манері "драбинкою". Суму гонорару поетові визначали за кількістю рядків.

 

 

20 сучасних українських письменників, яких варто прочитати 

Сучасна українська література - рефлексія часу, у якому ми, українці, живемо. Тож, книголюби, чому б не ознайомитися з творчістю письменників сьогодення? 20 авторів, яких варто читати, за версією Gloss.ua.

Софія Андрухович

Перекладачка, публіцистка, письменниця і навіть психологиня, судячи з того, як вона розбирається у тонкощах людської душі. Володарка премій Східного партнерства Visegrad Eastern Partnership Literary Award за бестселер "Фелікс Австрія" - роман переведено і видано у Франції, Австрії, Чехії та інших країнах Європи, "Книга року BBC". Про Софію не треба довго говорити, її треба читати.

Що прочитати: "Фелікс Австрія", "Сьомга", "Амадока".

 

Таіс Золотковська 

Ця авторка пише книги і для дорослих, і для дітей. Якщо оберете книгу для дорослих, то будьте готові рпоміркувати про пошуки того самого, власного для кожної людини, "Я", чому не можна давити свій внутрішній голос, як віднайти і створити свій світ заново. Актуально у 2021-му році.

Що прочитати: "Лінія зусилля", "ФарФор", "МарМур", "Мисс Утка".

 

Іван Байдак

Творчість письменника поєднує складний психологізмом, оригінальний стиль, жанрова та стилістична різноманітність. Психологія вчинків, мотивація дій та які будуть наслідки - ось, що цікавить автора. Іван наче прагне увійти в людську підсвідомість і описати те, чому людина поступила так чи інакше. 

Що прочитати: "Лично я, лично тебе", "Ролевые игры", "Псевдоним", "Тени наших свиданий", "Люди погоды".

 

Любко Дереш

Творчість Дереша змушує людину думати, усвідомлювати себе і світ, себе в ньому. Тож якщо не збираєтеся думати і думати багато, то не варто книгу у руки. Але якщо все взяли, то навряд чи полишите. Його твори  - суперечливі, хтось у захват, хтось говорить про "падіння морально-етичних цінностей". Складіть власну думку. 

Що прочитати: "Миротворець", "Остання любов Асури Махараджа", "Пісні про любов та вічність".

 

Артем Чех

Журналіст та письменник, творчість якого крики описують так: "Для книг Артема Чеха характерний "джентльменський набір" молодіжної прози: фізіологічні одкровення, нецензурна лексика, вуличний сленг...", але при цьому "є щось абсолютно своє, якась гірка нота, чи що, яка звучить то голосніше, то глухо, але завжди є".

Що прочитати: "Этого вы не найдете в Яндексе", "Киня", "Анатомический атлас. Трудно быть лягушкой", "Пластик".

 

Павло Коробчук

Поет, музикант, журналіст, барабанщик. Його твори перекладалися на англійську, німецьку, польську, литовську, білоруську та російську мови. "Не фотограф, але й не художник. Він радше колажист, пазлолог, душолюб"... - дещо, що варто знати, перш ніж відкрити книгу Павла.

Що прочитати: "Ключевые клапаны", "Море для шульги", "Священная книга рассказов", "Приветствие жизни".

 

Сергій Мартинюк

Дебютний роман лідера гурту "Фіолет" - "Капітан Смуток" - розповідає про двох друзів, що мандрують Україною. Призма магії дитинства накладається на колорит 90-их, з їх дефіцитом, бандитизмом, навіть розпустою. Потім була збірка віршів "Реп'яхи" і новий твір.

Що прочитати: "Капітан Смуток", "Реп'яхи".

 

Мирослав Лаюк

Поет, прозіїк, телеведучий, вчений, викладач. У 2018 Мирослав Лаюк поповнив список 30 under 30 від видання KyivPost, як один з 30 українців, які мають чим похвалитися у найрізномінтніших сферах діяльності. Роман "Баборня" Мирослава увійшов до короткого списку "Книги року ВВС". Особистість, за якою варто стежити наступні 20 років, так визначив Мирослава відомий глянець.

Що прочитати: "Баборня", "Світ не створений", "Залізна вода".

 

Макс Кидрук

Мандрівник-письменник. Після тривалої подорожі по Мексиці написав "Мексиканські хроніки. Історія однієї Мрії", яка в 2009 отримала II премію на конкурсі "Коронація слова". Що далі? Інші мандрівки, книги та проекти.  Що прочитати: "Не оглядывайся", "Жестокое небо", "Твердыня", "Загляни в мои сны", "Где нет Бога". Олександр Михед Особистість, що ставить за мету створити цілісне бачення сучасної масової культури: література - кінематограф - мистецтво. Автор дослідження історії реаліті-шоу і впливу реального телебачення на стрим-трансляції Майдану. Відомий як гід центру сучасного мистецтва PinchukArtCentre.

Що почитати: "Понтиїзм", "Астра", "Мороки", "АмнезіЯ".

 

Любовь Якимчук

Поетеса, колумністка, сценаристка. Якимчук також перформер у музично-поетичному дуеті з українським  контрабасистом Марком Токарем. Її вірші перекладені на багато мов, англійську, німецьку, шведську, французьку.  Що почитати: "Ніч 10-го року", "Абрикоси Донбасу", "Жінка, дим і небезпечні предмети". Марк Лівін Марк працював у сферах маркетингу та реклами, телебачення та СМІ, є співведучим подкаска про психологію. Лівін написав кілька успішних художніх і нон-фікшн книг. Лауреат літературних конкурсів "Смолоскип" і "Коронація слова".

Що почитати: "Життя та інша хімія", "Бабине літо", "Рікі та дороги".

 Артем Чапай 

Письменник, перекладач, репортер і мандрівник. Чотири книги Чапая потрапляли до топ-5 конкурсу "Книга року BBC". Написав книгу про чоловічий декрет: "приємні історії, наповнені легким гумором, філософією молодого батька, дитячими приємностями, простими радостями та чоловічим підходом до виховання".

Що почитати: "Авантюра", "Понаїхали", "Тато в декреті".

 

Надійка Гербіш

Письменниця здобула популярність після видання книжок "Теплі історії до кави" та "Теплі історії до шоколаду". Що ще? Перше місце в "Топ-20" мережі книгарень "Є", нагорода 2012 European Christian Book of the Year. Наразі Надія вікладає у коледжі, є головною редакторкою україномовних проектів видавництва.

Що почитати: "Мандрівки з Чарівним Атласом: Венеція", "15 дієвідмін радості", "Мандрівки з Чарівним Атласом: Гринвіч", "Пуанти для Анни".

 

Ольга Горова

Ця письменниця пише романи, які буяють пікантними подробицями і закрученими сюжетом. Перші книги з'явилися в біографії письменниці в середині 2000-х, однією з них став твір "Інтуїція", написаний в стилі сучасного любовного роману. Щоб привернути увагу якомога більшої кількості читачів, спочатку жінка самостійно розміщувала твори на популярних порталах. 

Що почитати: "Котировка страсти", "Кольца Мирты", "Клеймо на душе".

 

Анна Санден

Анна - успішна бізнесвумен і просто людина, що дозволяє собі розкіш просто жити, мріяти, зустрічатися з друзями, писати те, що подобається; робити те, що вважає важливим, наприклад, благодійність. А ще вона пробує себе в нових ролях - наприклад, ведучою програми.

Що почитати: "Родные чужие люди".

 

Ес Соя

"Эхо тысячи вокзалов", знайомі рядки? Творчість Сої перекликується з Бротіганом, у ній звучать мотиви бітників. Вічні мандри, любов, розчарування, розлука, а потім знову любов, така ось круговерть життя. Соя народився у Одесі, пише російською, дає квартирники і змушує битися серця дівчаток частіше.

Що почитати: "Цветы их ничего", "more", "бери".

 

І трохи класики:

Ірена Карпа

Письменниця і музикантка та навіть ведуча і актриса і багато хто ще, Ірена - різнопланова особистість. Можливо, саме тому її книги так люблять читати, великий досвід у житті дозволяє письменниці бачити звичайний світ ширше. 

Що почитати: "Волонтеры. Мобілізація добра", "День усіх білок", "Добрі новини з Аральського моря", "Як виходити заміж стільки разів, скільки захочете".

 

Сергій Жадан

Автор, якого не треба представляти. Книги Жадана – це портрет українців: не зафотошоплений, брудний, чесний та до непристойності відвертий. Його мова нерідко "заправлена" гострим слівцем, але хто заперечить, що такою і є українська мова сучасності.

Що прочитати: "Месопотамія", "Ворошиловоград", "Anarchy in the UKR", "Життя Марії", "Вогнепальні й ножові", "Ефіопія".

 

Юрій Андрухович

Автор карнавальної прози, Андрухович чи не найкращий приклад постмодернізму в українській літературі. Стиль письменника навряд чи сплутаєш з чиїмось ще. Паранормальність, інтертекстуальність, несподіванки на кожному кроці - і все це українською. Вічний мандрівник Андрухович показує читачам нові світи, варто зазирнути.

Що прочитати: "Перверзія", "Лексикон інтимних міст", "Таємниця. Найпотаємніше життя", "Листи в Україну.

Більш детально тут:  https://gloss.ua/lifestyle/87696-24-suchasnih-ukrajinskih-pismenniki-yakih-varto-prochitati