22 березня виповнюється 180 років від дня народження основоположника національної композиторської
школи, визначного піаніста і хорового диригента, педагога і громадського діяча,
полтавця Миколи Віталійовича Лисенка.
Нащадок старовинного шляхетного роду став одним з найвизначніших громадян
України не лише на теренах мистецьких, але й державотворчих.
22 березня виповнюється 180 років від дня
народження основоположника національної композиторської школи, визначного
піаніста і хорового диригента, педагога і громадського діяча, полтавця Миколи
Віталійовича Лисенка.
Нащадок старовинного шляхетного роду став одним з
найвизначніших громадян України не лише на теренах мистецьких, але й
державотворчих.
Микола Віталійович Лисенко народився 22 березня 1842
році у с. Гриньках Кременчуцького повіту (тепер Глобинського р-ну), в
дрібнопоміщицькій сім’ї. З п'яти років вивчав музику під керівництвом матері,
згодом — запрошеної вчительки. Загальну освіту здобув у приватних пансіонах
Києва та Харкова.
У 1859 році вступив на природознавчий факультет
Харківського університету, потім перейшов до Київського, де зійшовся з
прогресивною молоддю, записував і обробляв народні пісні. Навчався у
Лейпцігській консерваторії.
У 1876 році М. В. Лисенко оселився у Києві, де
організував хор, з яким виступав у багатьох містах України, в тому числі на
Полтавщині та у 1903 році у Полтаві.
У 1904 році у Києві ним була організована
музично-драматична школа, де вчилося багато видатних діячів українського
мистецтва.
М. В. Лисенко невтомно боровся за розвиток національної музичної культури.
Кращі його опери - "Утоплена", "Тарас Бульба" (на сюжети
творів М. В. Гоголя), "Наталка Полтавка" та дитячі опери
"Коза-дереза", "Пан Коцький", "Зима й весна".
Микола Лисенко — автор музики до
"Кобзаря" Тараса Шевченка, на тексти якого він написав понад 80
вокальних творів різних жанрів. У 1868 році першим із композиторів М. В.
Лисенко написав музику до "Заповіту" Т. Шевченка.
Основоположник інструментальних жанрів української
музики, він зібрав і обробив велику кількість народних пісень, видав 7 випусків
по 40 пісень для голосу з фортепіано, 5 циклів обрядових пісень тощо. Велика й
різноманітна його спадщина стала видатним надбанням народу України, а також
набула великої популярності далеко за її межами.
Оперна творчість основоположника української
класичної музики М.В.Лисенка – одна з найяскравіших сторінок дожовтневої української музичної культури.
Чуйний художник, вихований на передових ідеалах свого часу, Лисенко не тільки
підсумував усе, створене на Україні до нього в жанрі опери, але й опинився
далеко попереду деякий своїх сучасників (П.Сокальського, Б.Підгорецького та
ін.), намітивши водночас дальші шляхи розвитку українського національного
оперного мистецтва.
Творчості Лисенка, як і взагалі класичній музиці,
властиві глибока ідейність, народність, реалізм, органічна єдність змісту і
форми, висока професіональна майстерність.
У своїх композиціях Лисенко створив галерею
народних типів. Взяті з самого життя, вони відзначаються реалістичністю
художнього втілення і широтою узагальнення.
Засобами музичної виразності у Лисенка виростають з
народнопісенних інтонацій і зворотів. Уміння передати зміст народної творчості ,розкрити її виражальні
можливості, правильно відобразити психологію народу з допомогою засобів
музичної творчості – такі характерні риси Лисенка- художника. Діяльність
Лисенка дуже широка:він був композитор, піаніст, педагог, диригент, вчений –
фольклорист, активний музично –
громадський діяч. Своїми теоретичними роботами (про характерні особливості
українських дум і пісень, що їх виконував кобзар Остап Вересай, про українські
народні музичні інструменти та ін..) він зробив цінний вклад у вітчизняну науку
про народну музичну творчість.
Як художник-демократ Лисенко у своїх творах правдиво відобразив життя народу і його
боротьбу проти визискувачів. Глибокий патріотизм, народність і реальність –
основні риси творчості Лисенка. На цих благородних засадах виховувались і
продовжували почату Лисенком справу його найближчі послідовники – К.Стеценко,
М.Леонтович, Я.Степовий.
Під впливом Лисенка формувалась і розвивалась
творчість українських радянських композиторів – Л.Ревуцького,
С.Людкевича,Г.Верьовки,
П.Козицького, представників молодшого покоління –
П.Майбороди, Г.Жуковського, А.Свечнікова та інших.
Ім’я М.В.Лисенка присвоєно Харківському академічному театру опери та балету,
Львівський консерваторії, Київській музичній школі,
Полтавському музичному училищу.
Помер і похований м. Києві.
Пам’ятники М.Лисенку споруджено у м.Києві та на
батьківщині композитора, с.Гриньках.
Немає коментарів:
Дописати коментар