День Хрещення Руси-України

           28 липня 2011 р., в день пам'яті святого рівноапостольного великого князя Київського Володимира, Українська Церква відзначатиме річницю Хрещення Київської Руси-України.

З цієї нагоди у Володимирському патріаршому кафедральному соборі (бульвар Шевченка, 20), відбудуться урочисті богослужіння.

Богослужіння очолить Патріарх Київський і всієї Руси-України ФІЛАРЕТ, у співслужінні єпископату і духовенства Київського Патріархату.

Минулого року аналогічний Хресний хід зібрав близько 20 тис. учасників, з який 1,5 тис. – духовенства. Відстань від початку до завершення колони склала близько кілометра. Цього року також очікується прибуття багатьох паломників з усіх регіонів України.

Хрестити Київську Русь і проголосити християнство державною релігією припало князю Володимиру I. Прийшовши до влади за допомогою варязької дружини і язичницької еліти, Володимир задля їх інтересів запровадив язичницький пантеон богів. На місці старого капища, де стояв ідол Перуна, з'являються 6 різноплемінних богів – Перун, Дажбог, Хорс, Стрибог, Сімаргл, Мокош.  

Хрещення відбулося у часи послаблення внутрішньополітичного стану у Візантійській імперії. У другій половині (80-х рр.) Х ст. вибухає вкрай небезпечне антиурядове повстання на Сході імперії, очолюване Вардою Фокою і підтримане населенням Таврії. Скрутне становище, у якому опинився імператор Візантії, змусило його звернутися до Києва з проханням про військову допомогу. Умови, за якими Київ погоджувався допомогти Візантії, продиктував Володимир. За ними київський князь зобов'язувався допомогти імператору придушити повстання, а за це той мав би віддати за Володимира свою сестру Анну (тобто Володимир отримував би права на візантійський трон) та сприяти хрещенню населення Київської держави. При цьому Володимир спочатку отримав відмову, і тільки захоплення ним візантійській колонії Херсонесу (Корсунь) примусило Візантію укласти цю угоду.

Після офіційного хрещення киян у 988 р. християнство стає державною релігією Київської Русі. Християнізація Русі йшла поступово за водними шляхами, спершу її прийняли більші осередки, пізніше провінція. Не всюди цей процес відбувався без опору, як у Києві. Головний опір чинили служителі поганського культу - «волхви», вплив яких на південних землях Руси був незначний. Натомість на півночі у Новгороді, Суздалі, Білоозер'ї вони підбурювали населення до відкритих виступів проти християнських священників. Ще довго співіснували між собою деякі елементи поганської віри, переважно обрядів, із християнством (т. зв. двовір'я).

Для унормування церковного життя у своїй державі Володимир видав Устав, призначивши десятину на утримання церкви, та визначив права духовенства: Володимир намагався дати структурне оформлення нової релігії, подібне до візантійського. Перша згадка про митр. на Русі відома з 1037, хоч - раніше мусів бути архієпископ, який наглядав над руською церквою. Першим митр., який згадується, був грек Теотемпт (див. Київ. митрополія). Християнство, проповідуючи милосердя та християнську любов — підвалини цивілізованого і мирного життя, об'єднало релігійно велику державу Володимира і позитивно вплинуло па мораль керівної верхівки і населення.

З прийняттям християнства на Русі поширилася писемність. Володимир закладав школи, будував церкви спершу в Києві, а згодом по інших містах. Учителями були священики з Корсуня, які знали словянську мову. Факт, що з прийняттям християнства не прийшло до безпосереднього політ, опанування Руси Візантією, а відкрито новій християнізованій спільноті зв'язки з дальшими і близькими сусідами, слід уважати найпозитивнішим наслідком акту хрещення Русі і слов. Сходу.

Утвердження християнства на Русі — тривалий складний процес, що розтягнувся у часі на багато століть нашої ери, пройшовши у своєму розвитку кілька важливих стадій: спонтанного проникнення християнських ідей і цінностей до язичницького середовища, боротьби християнства та інших світових релігій за сфери впливу, проголошення християнства державною релігією Київської Русі, протистояння язичницького суспільства новій ідеології.

Книжково-ілюстративна виставка в Зміївській центральній бібліотеці підготовлена з нагоди дня Хрещення Київської Русі-України. Це церковне і національне свято України відзначається щорічно 28 липня в день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира. Державне свято встановлено в Україні в рамках святкування 1020-річчя Хрещення Київської Русі згідно Указу Президента УкраїниВіктора Ющенка «Про День хрещення Київської Русі — України» від 25 липня 2008 року № 668/2008. Хрещення сприяло об’єднанню Русі в єдину феодальну державу, дало поштовх розвитку економіки, освіти, духовності й культури.

Розділ 1. Літописи, документи та легенди про Хрещення Русі

В першому розділі виставки розглянуті питання про історичні умови виникнення християнства, час і місце виникнення християнства, еволюція християнства в процесі його формування, а також початок християнства на українських землях. Хрещення Київської Русі.

1. Введение христианства на Руси [Текст] / отв. ред. А.Д. Сухов. – М.: Мысль. 1987. – 302 с.
2.  Дулуман, Е.К. Введение христианства на Руси: легенды, события, факты [Текст] / Е.К. Дулуман, А.С. Глушак. – Симферополь: Таврия, 1988. – 184 с.
3.  Титов, В.Д. Релігієзнавство: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів [Текст] / За ред.. проф. В. Д. Титова, С.В. Качурова, О.В. Барабаш. – Х.: Право, 2008. – 272 с.
4.  Християнство [Текст] / Автор-сост. А.А. Грицанов. – Мн.: Книжный дом, 2006. – 640 с.
5.  Лубський, В.І. Ісорія релігій: Підручник. [Текст] / К.: Центр навчальної літератури. 2004. – 696 с.
6.  Черній, А.М. Релігієзнавство : Посібник. [Текст] / А.М. Черній. – К.: Академвидав, 2003. – 352 с.

7.      

Розділ 2. Чим ближче ми до Бога, тим ближче один до одного…

Неможливо уявити собі Україну без її нині діючих монастирів. Це невід'ємна її частина її предковічної живої історії. Вступаючи на землю монастирів ми неначе поринаємо у святилище, яке зцілює тілесно і духовно, уповні дає відчуття гордості за високу духовну міць нашого народу. Кожен храм – це частинка душі, це те, чим ми живемо, що залишили нам, і те, залишимо ми після себе нащадкам. А тому - чим ближче до Бога, тим ближче один до одного… Цій темі присвячений другий розділ книжкової виставки.

1. Києво-Печерський патерик. [Текст]  – К.: Либідь, 1991
2.  Кагамлик, С. Світло духовності і культури (з історії Києво-Печерської лаври XVII – XVIII ст..) [Текст] / С. Кагамлик. – К.: Наш час, 2008. -327 с.
3.  Додд, Ч.Г. Основатель христианства. Пер. с англ. [Текст] / Ч.Г. Додд. – М.: Наука, Издательская фирма «Восточная литература), 1993. – 175 с.
4.  Харьковские епархиальные ведомости. – 2010. – сентябрь. - №9.
5.  Кислашко, О.П. Життя і діяльність Святих нашої землі Руси-України прославлених. [Текст] / О.П. Кислашко. – К.: Грамота, 2008. – 328 с.
6.  Чим ближче ми до Бога, тим ближче один до одного… [Текст] // Вісті Зміївщини. – 2011. - №61. – 22 липня.

7.      

Розділ 3. Втрачені пам'ятники духовності

У розділі “Втрачені пам'ятники духовності” виставлені книги присвячені українським монастирям, храмам. Українським монастирям як прадавнім центрам духовності, культури, освіти нашого народу, а також, як видатним архітектурним ансамблям, з якими пов'язана історія України та окремих її регіонів.

1. Можейко, И. Спасите наши души: 15 апреля 2007 году женскому Борисо-Глебовскому монастырю исполняется 10 лет [Текст] // Харьковские известия. – 2007. – 7 апр. – С. 12-13.
2.  Саяний, М. Втрачені пам’ятки духовності. Спасів Скит / М. Саяний [Текст] // Вісті Зміївщини. – 2007. – №83. – С.4
3.  Саяний, М. Легендарна Зміївська обитель [Про Зміївський Миколаївський козацький монастир] / М. Саяний [Текст] // Вісті Зміївщини. – 2008. – №84. – с.3
4.  Село Височинівка (Пролетарське: історичний нарис) [Текст] // ЗОВ. – 2010. - №9. – С. 11
5.  Вечерський, В.В. Українські монастирі [Текст]. // В.В. Вечерський – К.: Наш час, 2008. – 400 с.
6.  Ібрагімов, А.Р. Твій храм / А.Р. Ібрагімов, В.П. Дюкарев [Текст]. – Х.: Факт, 2005. – 232 с.

Дякуємо за увагу!