Людина – світ, а ми у ньому - діти

Люди, добрішими будьте до квітки, куща і пташини.

Люди, добрішими будьте до жаби, мурашки, щеняти.

Люди, добрішими будьте до матері, батька, людини.

Лиш добротою ми зможемо змучений світ врятувати.

Славу життю випромінює кожна істота,

Кожна клітинка цеглинкою в мудру будівлю кладеться.

Все гармонійно поєднує матір одвічна природа.

Все в ній живе-навіть те, що нерушним здається.

Слухайте чуйно мелодії лісу і поля,

Музику гір і морів, водоспаду й краплинки.

Люди, нехай вбереже нас всепам'ятна доля

Від скороспілої дії і від непоправності вчинків.

Ці слова прозвучали на заході «Людина – світ, а ми у ньому - діти» в рамках Всеукраїнської акції «16 днів проти насилля», який пройшов 29 листопада 2019 року у Костянтівській філії КЗ «Борівської ЗОШ І-ІІІ ступенів імені С. Закори». Кожного дня вчителі розповідають дітям про людські чесноти, доброзичливе ставлення один до одного.

Працівники школи Марченко Олена Іванівна підготувала електронну презентацію «Стоп-насиллю!», де розповіла про права і обов’язки дитини у суспільстві, а Іванова Тетяна Леонідівна відповіла на запитання дітей та дорослих.

Завідуюча клубом Черкашина Лілія Вікторівна організувала прослуховування записів християнських пісень у виконанні Світлани Копилової. Особливо всім запам’яталася пісня-притча про запального юнака, який вбивав цвяхи в стовбур дерева кожного разу коли гнівався. Потім батько запропонував йому витягти всі цвяхи і подивитися на цей стовбур. Юнак зрозумів, що і словами можна ранити серце людини.

На закінчення заходу завідувачка Костянтівською сільською бібліотекою Дроботенко Ольга Миколаївна зробила огляд книжкової виставки «Ні – насиллю!». Серед книг правознавчої направленності тут знайшли місце книги українських письменників Марії Матіос «Солодка Даруся», «Інтернат» Сергія Жадана, «Відвага і страх» Олі Гнатюк, «Терра інклюзія 2018» та ін.

Школярі до цього заходу намалювали плакати, де відтворили всі свої думки по цій темі.

У школі є живий куточок, де живуть морські свинки, папуги, кішка Мурка. Діти доглядають за ними, годують, прибирають, піклуються про них. Адже добрі діла починаються з малого, з любові до братів наших менших.

Рижкова Анастасія

 (випускниця школи, нині студентка педагогічного коледжу) 

Презентація книги в Зміївській Центральній бібліотеці

16 листопада 2019 року у Зміївської центральної бібліотеки відбулася презентація книги Володимира Шкурупія «Останній поріг». Ця книга –духовний твір, що містить майже 600 сторінок, являє собою своєрідний епос українського села минулого століття, нагадує про важливість усвідомлення своїх коренів, любові до рідної землі, заглиблює в моральні витоки народної душі.

Книга містить три повісті: «Жива роса», «Чи я в лузі не калина», «Бідна вдова» та тридцять три оповідання! Цікаві цифри, правда? А скільки праці за цими історіями, скільки людського горя і несправедливості.

Та і назви оповідань, самі говорять за себе: «Червоний Спас», «Голос землі», «Свічка на покутті», «Жорна-камені», «Жалісник», «Йоська», «Овдюшка», «Черешеньки», «Одчайна», «Колій», «Ягода достигла», «Сонце заходило», «Явори горять!»…

 Володимир Шкурупій описав у цій книзі віхи історії нашого народу 30-60-х років ХХ століття. Нині вони потроху вицвітають, зникають із нашого життя, разом із очевидцями тих далеких подій та порогами їхніх домівок. Лише уявіть які пороги здолав автор за цей час!

Коли люди питають – «Про що у ваших творах?» Сам автор не може пояснити одними словами, передати це все не можливо. Потрібно тільки читати, щоб зрозуміти, що тут написано, пропустити через душу, серце… «Бо я і сам, коли читаю – я не витримую, я – плачу, бо я так писав» - говорить автор.

Зустріч видалася не вимушеною, досить цікавою. Автор поєднав художнє слово з розумінням сенсу життя. Євгена Гуцала він називає своїм хрещеним батьком в літературі, а Григорія Тютюнника вважає неперевершеним знавцем людської душі, характеру, твори якого читатимуть і через 500 років. Який нинішній читач, чим він цікавиться і які твори йому потрібні зараз. Про це та інше говорили майже 2 години, задавали та отримували відповідь на різні питання. 

До речі, спілка письменників України висунула «Останній поріг» на здобуття Шевченківської премії.

На зустрічі був присутній начальник відділу культури та туризму Зміївської РДА, також були присутні читачі бібліотеки, місцеві поети, вчителі, волонтери та прихожани церкви.

          Володимир Михайлович Шкурупій (нині архієпископ Афанасій) – прозаїк, член Національної спілки письменників України з 1988 року, народився в 1954 році в с. Мала Шкурупіївка, Решетилівського району, Полтавської області в сільській родині. В 2012 році закінчив Національний університет «Острозька академія», здобув кваліфікацію бакалавра філософії та магістра богослов’я (теологія). Нині архієпископ, керуючий Харківсько-Полтавською єпархією Православної Церкви України.

Автор у Зміївській Центральній бібліотеці

Кіноперегляд у бібліотеці

У Зміївській центральній бібліотеці відбувся кіноперегляд в рамках проекту «Кіноперегляди у бібліотеці»

Цього разу, 15 листопада, переглядали  художній фільм “Ні пуху, ні пера” (1973) за мотивами мисливських оповідань Остап Вишня.  

Немає, мабуть, такого куточка в Україні, де б не чули імені Остапа Вишні, його веселих усмішок, іскрометних гуморесок, гострих фейлетонів і сатиричних памфлетів. Адже Остап Вишня є неперевершеним майстром сміху.

У продовж життя написав близько двох з половиною тисяч творів. Започаткував у літературі новий жанр – усмішку (різновид гумористичного оповідання, у якому оповідь про події була короткою, точною, дотепною і доброю).

І сьогодні на теренах пострадянської літератури не знайдеш письменника з гострішим словом чи дотепнішими історіями.

А ще він полюбляв полювання та рибальство. В нього було багато друзів, а в компанію на полювання письменник брав М. Рильського, П. Дорошка. Дуже любив ліс, природу, звірів. На полювання їхав з девізом « Хай живуть зайці!». Майже ніколи не приносив здобичі. А скільки пригод траплялося під час полювання.

Не пропускав нагоди побувати десь у глибинці. Часто бував у Змієві та навколишніх селах. В Змієві жила його сестра Кулікова Наталія Михайлівна, разом з чоловіком вони працювали вчителями в Зміївській школі. Тому частенько він провідував сестру. Його пригоди можна прочитати в оповіданні «Лебідь», які відбувалися в Коропових Хуторах. Також про Зміївщину він писав  у «Сільських усмішках» в результаті поїздки в 1923 році в Пасіки, «На перший приз» про Таранівську школу, Велику Гомільшу та деякі інші.

Гуморески Вишні мали магічний вплив. Всі відчували, що це не пустопорожній сміх, а соціально значущий.

І якщо вам буде сумно, або у вас якісь негаразди – читайте Остапа Вишню. Приходьте в бібліотеку, виберіть щось із його творів - і, на життя ви вже будете дивитися по іншому, з позитивом.

Урок здоров’я «Овочі, ягоди та фрукти – корисні продукти»

Тема здорового способу життя в наш час дуже актуальна. Сьогодні багато хто розуміє, що на фоні поганої екології, неякісних продуктів харчування, стресів здоровий спосіб життя просто необхідний.

16 вересня 2019 у приміщенні Центральної бібліотеки КЗ «ЦБС Зміївського району» пройшов урок здоров’я «Овочі, ягоди та фрукти – корисні продукти» для учнів 6 – 7 х класів Зміївської ЗОШ І-ІІ ст.. Бібліотекарі Світлана Підопригора та Валентина Максименко впродовж години розповідали про значення овочів і фруктів в харчуванні, їх користь для здоров’я людини і давали поради як правильно їх вживати.

Родзинкою на масовому заході була цікава бесіда-діалог тренера місцевого фітнес-клубу «Артеміда». Працює Аня тренером більше трьох років, веде пілатес, стретчінг, тренажерний зал. Після коротенького опитування, хто чим харчується та як проводить свій вільний час, вона розповіла про шкідливість найпоширеніших та улюблених дітьми продуктів: Кока-коли, чіпсів, сухариків, і чому так важливо додержуватися здорового способу харчування. Організм отримує усі важливі елементи через продукти харчування та воду.  Важливість води уже доведена. Але корисно не тільки правильно харчуватися,  а також і робити корисне для свого організму, виконувати фізичні вправи, тренувати своє тіло, займатися танцями та ін. Зараз  модно бути красивим, здоровим, струнким. Дуже хочеться, щоб дитина розвивалася всебічно? Тобто не тільки інтелектуально, а й фізично? Адже не дарма кажуть, що в здоровому тілі - здоровий дух. До того ж, якщо у школяра залишається багато вільного часу після уроків, він його просто пропалює даремно. Годинами просиджує за планшетом, телефоном чи комп'ютером, або ж пропадає з друзями у дворі.

Завершився захід оглядом книжкової виставки-інсталяції «Дарами щедра осінь Зміївська…» де багато книг про овочі та фрукти, про їх лікувальні властивості, та, що можна  з них приготувати і багато–багато цікавого. Також всіх пригостили яблуками.

Такого формату захід був проведений вперше і дуже сподобався присутнім.

Павло Загребельний: золоті сторінки творчості

25 серпня класику української літератури, одному з кращих українських романістів ХХ століття Павлу Архиповичу Загребельному виповнилося б 95 років.

Народився Павло Загребельний у 1924 р. в с. Солошине на Полтавщині. 1941 року закінчено десятирічку; вчорашній випускник, ще не маючи повних сімнадцяти років, пішов добровольцем до армії. Був курсантом 2-го Київського артучилища, брав участь в обороні Києва, в серпні 1941 р. був поранений. Після госпіталю знову військове училище, знову фронт, тяжке поранення в серпні 1942 р., після якого — полон, і до лютого 1945 р. — фашистські концтабори смерті. У 1945 p. працює у радянській воєнній місії в Західній Німеччині. З 1946 p. — навчається на філологічному факультеті Дніпропетровського університету. Після його закінчення (1951p.) — майже півтора десятиліття журналістської роботи (в обласній дніпропетровській газеті, в журналі «Вітчизна» в Києві), поєднуваної з письменницькою працею. В другій половині 50-х років П. Загребельним видані збірки оповідань «Учитель» (1957), «Новели морського узбережжя» (1958), повісті «Марево», «Там, де співають жайворонки» (1956), «Долина довгих снів» (1957).

Серйозною заявкою на письменницьку зрілість стала «Дума про невмирущого» (1957), присвячена воїнському та людському подвигу молодого радянського солдата, який загинув у фашистському концтаборі. В 1961 — 1963 pp. Загребельний працює головним редактором «Літературної газети» (пізніше — «Літературна Україна»), приблизно в той же час з'явилися три перші романи письменника: «Європа 45» (1959), «Європа. Захід» (1960), «Спека» (1960). Протягом 60 — 70-х років письменник створив більшу частину своїх романів, зокрема і найвагоміші з них: — «День для прийдешнього» (1964); — «Шепіт» (1966); — «Добрий диявол» (1967); — «Диво» (1968); — трилогію «З погляду вічності» (1970); — «Розгін» (Державна премія СРСР, 1980) — романну будову з чотирьох книг: «Айгюль», «В напрямі протоки», «Ой крикнули сірі гуси», «Персоносфера»; — «Левине серце», (продовженням «Левиного серця» став роман «Вигнання з раю» (1985)); — «Переходимо до любові» (1971); — «Намилена трава» (1974); — «Євпраксія»(1975); — «Південний комфорт» («Вітчизна», 1984). Одним із значних здобутків української прози став роман «Диво» (1968), в якому органічно поєднується далеке минуле та сучасність. В центрі роману — Софія Київська, яка є незнищенним символом української державності та духовності. Пізніше було створено цілий цикл романів про історичне минуле нашої Батьківщини: «Первоміст» (1972), «Смерть у Києві» (1973), «Євпраксія» (1975).

Подіям української історії XVI ст. присвячено роман «Роксолана» (1980). Письменник зробив спробу проникнути у складний внутрішній світ своєї героїні – Роксолани – Анастасії Лісовської, доньки українського священика з Рогатина, яка, потрапивши до гарему турецького султана Сулеймана, незабаром стала його улюбленою дружиною.

Розкрити «таємниці» характеру Б. Хмельницького, показати його як людину та як визначного державотворця — таке завдання поставив перед собою П. Загребельний в романі «Я, Богдан» (1983). Він показує діяльність гетьмана на тлі складної політичної ситуації середини XVII ст., зупиняючись також і на подробицях його особистого життя.

Всього в творчій скарбничці письменника - понад сорок романів, кілька повістей, десятки оповідань, публіцистичних і літературно-критичних статей, есе, п'єси, кіносценарії.

Один із них - «Розгін» відзначено Державною премією СРСР, два - «Первоміст» і «Смерть у Києві» - Державною премією УРСР ім. Т. Г. Шевченка. Твори високо оцінюються критикою, мають широке читацьке визнання, він один із найпопулярніших сьогодні українських письменників. Друковані масовими тиражами, його книги швидко розходяться; вони постійно виходять в перекладах іншими мовами; зростає і кількість видань творів письменника за рубежем.

Все життя Загребельний вів щоденник, який заповідав опублікувати через 20 років після своєї смерті. Письменник помер від туберкульозу в 2009 р на 84-му році життя. Кілька років він не піднімався з ліжка і майже не говорив.

“Книги Павла Загребельного — це думи ф роздуми від давнини до сучасності, про людей, які прагнуть від життя дива, шукають його і знаходять, втрачають або нівечать і — що найважче — творять його в муках любові”. (В. Фащенко)

Символ пам’яті

 6 травня, в переддень   Дня  пам’яті  та  примирення та Дня  Перемоги  над  нацизмом  у  Другій  світовій  війні присутні переглянули документальний фільм про події Другої Світової війни та художній фільм “На Киевском направлении”.

Перед початком показу бібліотекар читального залу Валентина Максименко коротко нагадала присутнім мовою цифр про наймасштабнішу  війну  в  історії  людства, в  якій  взяли  участь  61  держава, а  воєнні  дії  відбувалися  на  територіях  40  країн. Війна,  що  забрала  життя  більше  55 мільйонів  людей. 74  роки  віддаляє  нас  від  тих воєнних  років. Для  історії  це  небагато, а  для  людини  -  це  все  життя.

 Продовжують  кровоточити  рани  у  ветеранів,  які  втратили  своїх  однополчан,  у  рідних  та  близьких,  душі  яких  простріляні  похоронками,  у  рано  посивілих  дітей  війни,  які  не  побачили  своїх  батьків  і  пережили  пекло  фашистської  окупації.

 Своїми  спогадами  про  війну, про своє  дитинство  поділилася  Неудахіна  Ніна  Олексіївна. Вірш про війну розповіла Катерина Ніжегородцева. Бібліограф Наталія Лещенко зробила огляд книжкової виставки «Символ пам’яті – маки червоні, Перемоги і віри в добро…». Адже  нам  потрібно  пам’ятати та знати  про  війну  із  спогадів  ветеранів, дітей війни,  фотографій  тих часів,  книг,  документальних  та  художніх  фільмів.

Кінопоказ відбувся у теплій невимушеній атмосфері, а по закінченню фільму глядачі були вдячні організаторам за прекрасно проведений  час. Центральна бібліотека і в подальшому запрошує зміївчан на майбутні кіноперегляди, які будуть відбуватися один раз на місяць. Наступний кінопоказ відбудеться у червні.

Чорнобилю немає забуття

 

Незабаром сумна дата – 33 річниця як стався вибух на 4 енергоблоці Чорнобильської АЕС. Аварія, яка отримала визначення, як найбільша в світі техногенна катастрофа. Із 190 тонн ядерного палива майже 90 відсотків потрапили в атмосферу. Значна територія України була забруднена радіоактивним пилом.

18 квітня 2019 року у Зміївській центральній бібліотеці було проведено зустріч ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС з головними спеціалістами району «Чорнобилю немає забуття». Захід проходив в рамках засідань любительського об’єднання «Пам’ять».
Цього дня ми віддаємо шану тим, хто брав безпосередньо участь у ліквідації наслідків аварії на атомній електростанції, і тим, хто був змушений залишити рідні домівки, та переїхати на більш небезпечні території – евакуйованим та переселенцям – і усім тим, кого торкнулася ця страшна біда. Присутні вшанували хвилиною мовчання пам'ять жертв Чорнобильської катастрофи.
На зустріч були запрошені представники районних структур і організацій, які опікуються питаннями чорнобильців:
- Лисак Михайло Петрович – головний лікар районної лікарні;
- Черкашина Валентина Миколаївна – сімейний лікар;
- Настенко Любов Григорівна - спеціаліст відділу праці і соціального захисту;
- Ковчужна Ірина Михайлівна – заступник начальника відділу обслуговування громадян Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області;
- Подопригора Тетяна Федорівна – начальник відділу призначення грошових виплат і компенсацій всіх видів соціальної допомоги.
Спеціалісти надали кваліфіковану консультацію з питань медичного обслуговування ліквідаторів та переселенців, з питань нарахування пенсії, соціального захисту та обміну посвідчень чорнобильців, також відповіли на численні питання ліквідаторів.
На закінчення бібліограф Лещенко Наталія зробила огляд книжкової виставки «Чорнобилю немає забуття». Тут знайшли місце книги, альбоми, газетно-журнальний матеріал де розповідається про Чорнобильську станцію, етапи ліквідації наслідків аварії, евакуацію із зони відчуження. Також тематичні папки – де зберігається матеріал ще з 1988 року.