... Трави польові шелестять,
Низько нахиляючись до землі.
Двадцять п'ять їх було, двадцять п'ять,
Але пройти фашисти не могли ...
Про захисників Таранівського переїзду складені легенди, пісні, написані книги, зняті фільми.
З року в рік 2 березня ми згадуємо про подвиг гвардійців-широнінців, які ціною власного життя прагнули зупинити ворога на переїзді неподалік від села Таранівки у вікопомному 1943 році. Пам'ять про тих, хто не шкодував себе, рятував рідну землю і приніс перемогу над нацистами, живе і нині.
А завдання перед взводом Широніна стояло не просто «не пропустити ворогів». Взвод знаходився за станцією Безпалівка уздовж залізниці.
Насправді цей взвод мав відволікти на себе увагу німців і розвернути їх на свої позиції. Основні ж позиції радянських військ знаходилися на південній окраїні села Таранівки, де по обидва боки від залізниці «врилися в землю» по батальйону піхоти, танки і артилерія. Всі ці сили вдарили у фланг колоні німецьких танків, яка пішла на взвод лейтенанта Широніна.
Завдання, поставлене перед ними, широнінці виконали ще на самому початку бою, який тривав лише три години - з 11-ї ранку до 2-х годин по обіді. Після цього вони могли відійти зі своїх позицій в розташування своїх військ, але не залишили поле бою і продовжили наносити удари по противнику. Це приклад масового героїзму. Цей Подвиг величний не тільки кількістю підбитих танків та знищеної ворожої сили, а тим, що захисники Таранівки до кінця залишилися вірними Обов’язку, Батьківщині, Присязі.
Про це та багато іншого зацікавлений читач може дізнатися завітавши до Таранівської сільської бібліотеки-філії КЗ «Зміївська публічна бібліотека», де зібрані десятки книг і журналів, вирізки з газет, де згадується про подвиг взводу лейтенанта Широніна.
За матеріалами місцевої періодики: Логвіна, Т. Три години подвигу // Вісті Зміївщини. - 2014. - №37. - С.2.
Немає коментарів:
Дописати коментар