6 квітня, напередодні величного свята Світлого Воскресіння
Христового у приміщенні Зміївської центральної бібліотеки проведено
інформаційну годину «Великдень всіх нас на гостину просить». Бібліотекар
абонементу Світлана Підопригора ознайомила
присутніх з легендами про писанки та символіку їх знаків, про звичаї та обряди
нашого народу.
Основна ознака Великодня — писанка, яка в своїй символіці
поєднала давнину дохристиянських часів, наше сьогодення і віру у вічність.
Писанка – одна зі стародавніх форм українського народного розпису, символ
весни, сонця, повернення природи до життя. Із давніх-давен яйце, як і дерево,
вважалося символом весняного пробудження природи, зародження життя, продовження
роду.
Присутні також дізналися про цікаві факти про писанки. У
Канаді ( м. Вегревіль, 35 км від Едмонтона) є пам'ятник дорогоцінній святині
українського народу - писанці. На ньому красується писанка величиною у
триповерховий будинок – висота її 8 м, а ширина – 5 м! Ця писанка вагою майже
2270 кг зроблена з уламків літаків. Обхопити цей шедевр руками зможуть тільки
20 чоловік. Страсного тижня господині печуть особливий хліб – паску – на згадку
про Христові слова: «Я є Хліб життя». Ці паски є найбільшою окрасою і основною
поживою великоднього столу. А в Страсну п'ятницю – у день страдницької смерті
розп'ятого Христа старі й малі ідуть до церкви, щоб вклонитися Святій
Плащаниці.
Великдень є символом щорічної можливості почати нове
життя. У Пасхальну ніч храм переповнений людом. На цей час сюди приїздять до
рідних ті, хто живе у найвіддаленіших куточках. «Христос воскрес!» - лунає на
світанку. Під передзвін церковних дзвонів та спів пасхальних пісень освячуються
паски, писанки та все принесене в прикрашених кошиках. Люди христосаються і
поспішають додому – до сім'ї, родини, особливо якщо вдома з нетерпінням чекають
свяченого старенькі й хворі, найменші... І ось всі умиваються свяченою водою, в
яку опущено писанку та хрестик, а лише тоді сідають до святкового сніданку, щоб
розговітися яйцем і паскою. Пасха стала святом найбільшої буттєвої радості –
відчуття єдності з усім світом і з Живим Богом. Ми повинні знати традиції і
звичаї українського святкування Пасхи, щоб передавати їх наступним поколінням.
На закінчення виховної години бібліотекар читального залу
Максименко Валентина зробила огляд книжкової виставки «Великодні дзвони
дзвонять».
Немає коментарів:
Дописати коментар