Борис Чичибабін

 

Сьогодні у Зміївській публічній бібліотеці відбулася година поетичного спілкування «Про саме головне в житті для мене…», присвячена 100-річчю від дня народження поета Бориса Чичибабіна.

На заході присутні ознайомилися з творчістю поета, дізналися подробиці його непростої біографії. Також у виконанні Валентини Максименко прослухали вірші, які завжди займали особливе місце у серці поета.

Борис Олексійович Чичибабін народився 9 січня 1923 року. Псевдонім «Чичибабін» був узятий на честь академіка Олексія Євгеновича Чичибабіна, видного вченого, який займається дослідженнями в галузі органічної хімії, свого двоюрідного діда по материнській лінії. 1946 року Бориса Чичібабіна було заарештовано і засуджено до п'яти років таборів. Чичибабіна цілком можна зарахувати до творчої плеяди «шістдесятників», його поезія в «самвидаві» мала великий попит серед творчої інтелігенції. Однак офіційне визнання поета сталося фактично в кінця його життя. Більшу частину життя прожив у Харкові, був одним із талановитих представників творчої інтелігенції міста у 1950 – 1980 роках.

Як у житті, так і в творчості Чичибабіна вирізняли відданість і вірність.

Помер Борис Чичибабін в грудні 1994 року, менш ніж місяць не доживши до свого 72-го дня народження.

День безпечного Інтернету.

 Необхідність висловлювати і передавати інформацію спричинилася до появи мови, писемності, мистецтва, книгодрукування, телебачення, обчислювальної техніки. Завдяки технічному прогресу виникли певні засоби комунікації, а разом з ними й цінності. Першим проривом у цьому напрямі стала книга,

яку споконвіку любили і поважали. Недарма народ каже: "Книга -джерело життя", "З книгою жити - з добром дружити", "Книга вчить як на світі жить". Тривалий час книга була єдиним і основним джерелом інформації. Пізніше долучилися друкована періодика, потім - телеграф, радіо, телебачення і, нарешті, інтернет. Тож на початку XXІ століття книга і комп'ютер є найавторитетнішим джерелом інформації. Сьогодні світ переживає процес бурхливої інформації. Сучасний комп'ютер пише музику і вірші, малює, грає у шахи, розмовляє... Основною проблемою сьогодення є проблема вибору. 7 лютого - день безпечного Інтернету. До цієї події у Зміївській міській бібліотеці - філії була проведена інформаційна година "Книга чи комп'ютер?" Книга і комп'ютер - поки що основні джерела інформації, які мирно співіснують.

Василю Каразіну 250

У Костянтівській сільській бібліотеці-філії для місцевих діток проведено цікаву і змістовну краєзнавчу годину «Славетні імена» присвячену 250-річчю від дня народження Василя Каразіна (1773-1842) українського вченого, освітнього і громадського діяча, засновника Харківського університету.
Бібліотекар спільно з клубним працівником розповіли про життя та творчість науковця, автора численних праць з хімії, астрономії, селекції. Чимало його винаходів було забуто та повторено іншими пізніше. У свій час він навіть писав імператору листи, у яких закликав розпочати політику звільнення селян від кріпацтва та стати на шлях боротьби проти казнокрадів, описував проблеми, що штовхають імперію до загибелі. Зрештою самодержцю це набридло, і він заборонив йому писати…
А ще діти поєднали цікаве з корисним, бо виготовляли воскові окопні свічки для воїнів ЗСУ, які вкрай зараз необхідні.
Всі отримали безліч емоцій та вражень за що щиро дякували господиням. Та особлива вдячність місцевим підприємцям за смачні смаколики.

https://fb.watch/jcgP1c21Ky/

Соборній Україні слава нині і повік!

 

Щороку 22 січня в день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки Україна відзначає День Соборності, нагадуючи всьому світу про єдність українського народу. Звісно, долучилася до свята і Зміївська публічна бібліотека. Працівники бібліотеки оформили книжкову виставку «Соборній Україні слава нині і повік!», присвячену єдності українців та історії нашої державності. На виставці представлена література, яка висвітлює тернистий шлях України до соборності та процеси державотворення і формування території української незалежної держави.

Виставка має за мету поглибити знання користувачів про історію творення української державності, познайомити з видатними історичними постатями, які виборювали незалежність та соборність України. Запрошуємо всіх, кому не байдужа історія нашої Батьківщини, ознайомитися з цікавою книжковою виставкою!

                    

 

Що таке соборність? Це духовне єднання всіх територій, які історично належали українському народові, єдність і цілісність загальної території України, недоторканність її кордонів. Також соборність означає, що Україна має свою єдину національну державу, яку створює сам народ як вільну, суверенну, демократичну, правову й соціальну.

Володимир Сосюра – великий патріот і ніжний лірик

📖6 січня 2023 року виповнюється 125 років від дня народження Володимира Сосюри.

  Яке це щастя, що я – українець

Що я син моєї прекрасної і трагічної нації!

                                                                        В. Сосюра

✍️Володимир Миколайович Сосюра - один з найщиріших ліриків ХХ століття - увійшов в українську  поезію як великий патріот і ніжний лірик, що злилися в єдиному понятті прекрасного, у відчутті вільного і терпкого присмаку життя, якому немає кінця - краю. Майстер загадкової простоти, він пройшов через кілька історичних та культурних епох в житті України. 💙💛 Ві був і лишився глибоко національним поетом, який уболівав за рідну Україну, працював для неї і хотів бачити її вільною…

Творчість Володимира Сосюри – це понад 70  книжок, де біля трьох тисяч віршів, десятки поем, автобіографічний роман «Третя Рота», - це безмежний світ, це історії, що переживаються в любові й ненависті, радості й журбі - гостро, до сліз, до лютості.

📚 З нагоди ювілею поета, в приміщенні читального залу Зміївської публічної бібліотеки була проведена інформаційна година «Володимир Сосюра – великий патріот і ніжний лірик» та оформлена книжкова виставка, на якій викладено твори митця. Захід відбувся в рамках засідань літературно-музичної вітальні «Книга і Музика». 📚

Святвечір у бібліотеці

Напередодні Святвечора Першотравнева сільська бібліотека-філія підготувала інформаційну полицю, з якої можна дізнатися про звичаї та обряди нашого народу, а також вибрати добірку смачних страв, які готують до свята.

«Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Застеляйте столи, та все килимами, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!»

Українська традиційна пісня, яку співають діти і молодь що ходять будинками, прославляють господаря і бажають йому здоров'я.

Григорій Сковорода: цікаві факти про українського мандрівного філософа

«Мандрівна академія», «людина-університет» своєї епохи. Це про Григорія Сковороду. За життя він не видав жодної книги. Натомість читачі його шукали самі, масово читали та цитували, переписували рукописи та пропагували їх. Про нього у творах згадував сам Тарас Шевченко: «Кругом листочки обведу та й списую Сковороду».

Видатний український філософ-містик, богослов, поет та педагог був чи не найцікавішою постаттю історії українського духу. Офіційних даних щодо цієї постаті, яка стала мегапопулярною вже за життя, збереглося небагато. Натомість є чимало легенд.

Одна з найвідоміших легенд про Сковороду полягає у тому, що Григорій Савич умів передбачати долю. Доводять це двома історіями. Перша розповідає про його гостини у Києві. Мовляв, одного разу він приїздив у гості до друга Іустина.

Пішов прогулятися Подолом – аж раптом відчув трупний запах. Сковорода зібрав речі і поїхав геть з міста, а за кілька тижнів у Києві розпочалася епідемія чуми, а місто закрили.

За іншою легендою, Григорій Савич точно знав дату своєї смерті. За переказами, 9 листопада 1794 року після обіду поет узяв лопату, викопав собі могилу, потім пішов у кімнату, надів чисту білизну, підклав під голову сумку з власними пожитками і ліг спати, ніколи більше не прокинувшись.

Цікаві факти із життя відомого українського філософа

·       Народився Григорій Сковорода на Полтавщині у родинні спадкових козаків. Про точну дату народження світ дізнався лише через 200 років після народження філософа. Саме тоді дослідники віднайшли в одному із листів Сковороди згадку про святкування власного дня народження.

·       Григорій Сковорода мав виняткові здібності до навчання. Вже у 16 років вступив до Києво-Могилянської академії – першого вищого навчального закладу в Україні. Вивчав латинську, грецьку, церковнослов’янську, польську, німецьку та інші мови. Грав на сопілці, флейті, скрипці, гуслях, лірі, бандурі. Проте вищої освіти так і не отримав.

·       Працюючи педагогом у Харківському колегіумі, мав власну систему оцінювання. Замість балів він писав справжні вироки: «вельми туп», «справжнє безглуздя», «досить гострий», «звєрок востроє» тощо.

·       Григорія Савича називають зачинатилем жанру байки. Він писав твори переважно староукраїнською та латинською.

·       Надавав перевагу особистій духовній свободі. Філософські трактати присвячував переважно етиці. А головним сенсом людського існування вважав самопізнання.

·       Відстоював права людської особистості в кожній людині, що на ті часи означало сильну демократичну тенденцію. Відкрито засуджував московських гнобителів.

·       Слава про таку надзвичайну людину швидко розлетілася, тож мислителю були скрізь раді, його чекали. Оскільки він мав знайомих в усіх куточках країни, вважається, що завдяки його впливові відбулося відкриття Харківського університету. Ідею про навчальний заклад вирішив втілити у життя Василь Каразін — тридцятирічний дворянин. Для того, аби заклад був створений і запрацював, потрібні були неабиякі кошти, які молодий чоловік збирав з дворянства. Це були добровільні внески, тож дива могло й не статися. Та величезна на той період сума в шістсот вісімнадцять тисяч карбованців була отримана. Подейкують, що ті, хто вніс свою частку до цієї великої справи були заздалегідь підготовлені Г. Сковородою.

·       Всім відомо, що мислитель все життя був самотнім, але не всі знають, що він був закоханий і навіть хотів одружитися, але не зміг. Прагнення до свободи переважило, і він покинув наречену прямо на весіллі. Тож залишився самотнім. Ще подейкують, що він свідомо зарікся від інтимного життя.

 

Знав дату власної смерті, втік від нареченої та… нагрубив Катерині ІІ!

 

·       Сковорода абсолютно нікого не боявся та не поважав високі чини. Він вважав, що людину варто оцінювати за її розумом та досягненнями, а не за статусом у суспільстві.

·       Одного разу, імператриця Катерина ІІ забажала особисто побачити відомого філософа. При зустрічі, Григорій не вклонився їй. Коли ж Катерина запитала, чому він не хоче кланятися, Сковорода спокійно відповів: «Не бажав я тебе бачити, ти сама захотіла на мене подивитися. А як же ти мене роздивишся, якщо я перед тобою удвоє зігнуся?»

·       Під час учительської роботи, Сковорода теж був не надто тактовним. Замість оцінок, він «нагороджував» учнів словесно. Так, від нього легко можна було отримати таку характеристику, як «вельми туп» або «справжнє безглуздя». Та, незважаючи на це, студенти ставилися до Григорія прихильно.

·      Основною метою людського життя Григорій вважав самопізнання. Саме цій справі він присвячував максимум часу.

·       З 1769-го, Сковорода вів мандрівне життя, не засиджуючись довго на одному місці. Фінансові та матеріальні блага теж мало хвилювали філософа: у побуті та своїх звичках він був надзвичайно скромним. Мандрівна торбина, яку Григорій завжди брав із собою, вміщувала сопілку, книжки та власні рукописи.

·       За своє життя, Сковорода не видав друком жодного твору, але зовсім не переймався через це. 

·       Григорій вкрай мало часу витрачав на повноцінний відпочинок та сон: не більше 4-х годин на добу. Завжди старався вставати зі сходом сонця.

·       Скромним був і раціон Сковороди: він не вживав м’ясо та рибу, харчувався переважно молочними продуктами, свіжими фруктами та овочами. Проте, дивує й такий факт, Григорій полюбляв шалено дорогий (на той час) сир пармезан, який передавали йому із Франції друзі. 

 

 

Афоризми від Сковороди

ü  Бери вершину і матимеш середину.

ü  З усіх утрат втрата часу найтяжча.

ü  Коли не можу нічим любій Вітчизні прислужитися, в кожному разі з усієї сили намагатимуся нікому ні в чому не шкодити.

ü  Більше думай і тоді вирішуй.

ü  З видимого пізнавай невидиме.

ü  Не той дурний, хто не знає… але той, хто знати не хоче.

ü  Хто соромиться визнати недоліки свої, той з часом безсоромно виправдовуватиме своє невігластво, яке є найбільшою вадою.

ü  Хто швидко приліплюється до нової думки, той швидко від неї і відпадає.

ü  Життя наше – це подорож, а дружня бесіда – це візок, що полегшує мандрівникові дорогу.

ü  Чисте небо не боїться блискавки та грому.

ü  Що швидко запалюється, те раптово гасне.

ü  Більше думай і тоді вирішуй.

 

Незважаючи на те, що з-під пера Г. Сковороди вийшли вірші, афоризми, байки, прозові, філософські твори, його творчість не була надрукована за життя, а його тексти поширювалися шляхом переписування вручну.

Величний, гордий мандрівник, філософ, письменник, музикант, Г. С. Сковорода зробив значний вклад в українську культуру і залишиться в пам’яті нації надовго. Також не забудеться його любов до свободи, викарбувана на могилі: «Світ ловив мене, та не спіймав…»

Зміївська публічна бібліотека запрошує до перегляду матеріалів та ознайомлення із творчістю визначного українця усіх охочих.