Зустріч

Зміївська центральна бібліотека

«Афганський вітер по душах мете, афганський пил опадає на скроні…»

2014 рік в Україна  проголошено Президентом України  роком учасників бойових дій на території інших держав і 25-ї річниці виведення військ колишнього СРСР з Республіки Афганістан.

13 лютого 2014 року юнацьким абонементом Комунального закладу «Зміївська ЦБС» було підготовлено та проведено годину мужності «Афганський вітер по душах мете, афганський пил опадає на скроні…». На захід були запрошені колишні воїни-афганці Уразов М.М. та Кришталь С. М., місцева художниця Литвинова Н.Г., учні 7-Б класу загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 класний керівник Василюк І.О., завідувачка шкільної бібліотеки Костенко О.А. та дорослі користувачі бібліотеки. Масовий захід був проведений з метою вшанувати пам'ять тих, хто поліг у афганських ущелинах, та вшанувати тих, хто повернувся живим, хоча із пораненою душею. Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями – вони виконували інтернаціональний обов’язок.

У цієї війни ще немає справжньої історії, вона ще не написана. Тому знають про неї лише по кінофільмах та розповідях очевидців. Але забути ту війну не можна - занадто дорогою ціною вона дісталася поколінню 80 - х. Пам'ять про ту страшну війну «за річкою» жива, поки про неї говоритимуть, складатимуть пісні та вірші. Зустріч зібрала присутніх різного віку, але всіх їх об'єднало одне - прагнення дізнатися більше про ту далеку і незнайому війну, що тривала майже в два рази довше, ніж Велика Вітчизняна. Присутні ставили запитання. Та й як інакше - адже це захід присвячувався саме їм, поколінню, яке повинно знати і пам’ятати про героїчні і трагічні сторінки в історії нашої Батьківщини. На мультимедійній дошці миготять кадри афганської хроніки, звучать афганські пісні... Дивишся на обличчя і розумієш - ось тут і зараз ми можемо говорити про зв'язок поколінь. Ветерани згадують свою юність, обпалену війною, діти, вдивляючись в обличчя на екрані, намагаються осягнути витоки подвигу. Виступають ветерани Уразов Микола Миколайович та Кришталь Сергій Михайлович пояснючи політичну ситуацію в країні в той час, наводять деякі цікаві факти з історії афганської війни, розповідаючи про місця дислокацій підрозділів контингенту і пояснюють їх цілі і завдання.

Питань багато, різні, але розлучатися нікому не хотілося, тому що створена атмосфера була дуже теплою.

Поставте скибку хліба на стакан

І голову схиліть в скорботі вічній

За тих, кого убив Афганістан

Чиї він душі ранив і скалічив…

Хвилиною мовчання та вставанням вшанували пам'ять загиблих наших земляків, які не повернулися із Афганістану і посмертно нагороджені орденом «Червоної Зірки». Присутніх схвилювала спогад-розповідь художниці Литвинової Н.Г. про своїх учнів Антрацитівського гірничого технікуму, де працювала викладачем, які також в 1984-85 роки свою службу проходили в Афганістані. Звернула увагу присутніх: «Як добре, що ще можна запросити на такий захід учасників тих подій, послухати їх спогади, згадати тих, хто не повернувся живим».

Ветеранів афганської війни привітала голова Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» в Зміївському районі Адамович  Л.О., бо цю біль перенесли і чорнобильці, багато з них після афганського пекла потрапили в чорнобильське. «Привітання від побратимів чорнобильців – побратимам афганцям»

Гинули хлопчики на чужій землі, разом з ними у небуття пішло чиєсь щастя. Більшості цих хлопців не було й 20-ти. Вчорашні школярі, які знали про війну тільки по книгам та по кінофільмам, і не підозрювали, що на їх долю випаде воєнне лихоліття, і вони будуть приймати участь у справжньому бою, в справжній війні.

Не знайшлося байдужих і під час перегляду тематичної постійно-діючої виставки «Афганістан болить в моїй душі».

Минають дні, ідуть роки,

Життя листки перегортає,

А біль Афгану – навіки

В душі чомусь не замовкає…